Слово твоє - світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці (Пс 119,105)
» » » Вільний чи невільник? Слуга чи син?
Всі новини

Вільний чи невільник? Слуга чи син?


«Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні» (Гал 5,1).


Маю надію, що ці мої роздуми не підуть в дусі і стилі вільнодумства. Відразу ж хочу сказати, що тут буде лише кілька думок, можливо навіть не так сильно поєднаних логічно, але маю надію, що в майбутньому народиться щось більш систематичне і більш обдумане, так як ця тема в якийсь особливий спосіб близька моєму серцю. Мабуть зі вступу все!


Протягом багатьох років панування комуністичного режиму ми «звикли» до різних видів неволі. І тепер, коли ми пробуємо відновити нашу країну, то досить часто живемо старими схемами, тому, що не вийшовши з неволі рабства і страху, ми несемо «структуру неволі» в собі. 


Можливо поставлю досить провокативне запитання: Чи можу я сказати в цю мить, що я є вільним? Чи дійшли ми до правдивої свободи, борючись стільки століть з різними поневоленнями і рабством? Чи лише  певною мірою змінили форми і стилі рабства. Скільки людей так насправді є господарями власного вибору, власного життя? Навіть в християнстві, скільки нас так дійсно є вільними? Христос нас визволив з неволі. Але чи ми прагнемо бути вільними? Знаю, що буде звучати контроверсійно, але не раз бути невільником «простіше» і «зручніше», ніж бути насправді вільним. Бути вільним, свобідним в Христі –  це знати, до чого Він нас визволив, і прямувати щодня дорогою вільності, тому що ми покликані до «відповідальної вільності». Святий Августин молився «Dominelibera me a me ipso» - «Господи звільни мене від мене самого». 


Про те, щоб стати в правді, пізнавши, ким я є і ким я можу бути, співпрацюючи з Божою благодаттю, прекрасно каже святий Павло: «Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать, що в мені, не була марною» (1 Кор 15,15). Тут прагну, щоб ми зрозуміли одну правду: Бог, показуючи правду про мене, ніколи не принижує. Це робить диявол. Особливо після того, як ми впали в гріх, говорить: «Подивися на себе: ти ні на що не здатен, ти приречений до поразки, непотрібно навіть підноситися». Бог прагне доторкнутися своїм милосердям до мого серця і вирвати з нього всю нечисть, дати нове серце, спроможне до любові. «Ось приторкнулось оце до твоїх уст і взято від тебе твою беззаконність, і зник гріх твій» (Іс 6,7). Господь чинить нас вільними, щоб ми могли йти по життю в правді дітей Божих.


Правда – та, котра чинить вільними. «Пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Йн 8,32). Правда коштує, вільність також коштує. Тут прагну схилити голову перед тисячами наших громадян, котрі не приклонилися до брехні, а стали свідками правди в далеких сибірських землях, в безкраїх степах Казахстану. І, дякуючи лише їхньому свідоцтву, ми можемо прямувати до вільності! І не дай Бог нам знову творити машини нищення людськості! Скільки людей були знищеними, не зрадивши проте Правду. Дивлячись на теперішній стан речей в нашій країні, можна ствердити, що отримати свободу – це лише початок дороги –  дороги до відбудови і дороги до правдивої вільності. Тому, що лише вільний громадянин може збудувати вільну державу. Бо лише вільний може молитися правдиво «Авва Отче»; лише вільний може бути дитиною, а не слугою. Перехід святого Павла від неволі закону до вільності відбувся через особисту зустріч з Христом. Правдива зустріч з Ісусом здатна перемінити все і насправді вчинити вільними в Христі. Великою трагедією є жити християнством «невільника». Тому, що правдиво любити може лише вільний. 


Переглядаючи дискусії, які точилися підчас реформації, можна помітити, що першим питанням в них було питання свободи, а потім вже всі інші проблеми, які були в той час в Церкві. Тим, що нас відрізняє від мусульман, є наше покликання до синівства. Натомість в ісламі кожен постає перед Богом як слуга. 


Талмуд каже: «Бог любить три типи людей:  які ніколи не гніваються, ніколи не зрікаються свободи і  не пам’ятають зла». У концентраційному таборі Равенсбрюк, в кишені мертвої дитини знайшли записку, яка є зразком прощення і милосердя: «Пом’яни, Господи, не лише добрих чоловіків і жінок, але і злих. Проте не згадуй страждань, яких вони заподіяли нам. Натомість пом’яни плоди, що народилися в нас внаслідок цих страждань: нашу дружбу, нашу відданість один одному, наше смирення, нашу мужність, наше милосердя, велич сердець, що зросла внаслідок цих випробувань. Коли наші гнобителі постануть на суді перед Тобою, нехай добрі плоди, що народилися в нас, стануть їх помилуванням». Про цю дитину я можу щиро сказати, що вона ще в юному віці зрозуміла, що таке свобода і як нею жити. 


Євангеліє робить вільним. Скільки християн є невільниками, бо забувають, що Ісус розірвав пута неволі. Правдиве життя Євангелієм ніколи нас не робить невільниками, але відкриває на Бога і на інших. «Господь послав Мене благовістити убогим, проповідувати визволення полоненим» (Лк 4,18). Проблема в тому, що ми або не цінуємо правдиву свободу, або її не шукаємо.


Говоритиму банально просто. Зустрічав християн-невільників, котрі наприклад, є невільниками хоча б «п’ятниці»: те, що з’їли шматочок м’яса в п’ятницю – то жах, а те, що не спілкуються з невісткою або сусідом більше ніж півроку, що проклинають, що крадуть, –  то просто «буденні гріхи». Маю надію, що ніхто не відчитав, що я проти посту. Але мав на увазі, що в духовному і повсякденному житті дуже важлива ієрархія цінностей. Не говорю вже про великі «структури гріха», такі, як корупція, як несплачування податків і т.д. Бути вільним – це також шанувати свободу іншого. «Моя свобода закінчується там, де починається ваша»   – говорив Мартін Лютер. Бути вільним – це не робити те, що хочу, а робити те, що повинен. 


Немає часу перераховувати всі різновиди теперішньої неволі, але так прикро зустрічати когось, хто закутий в кайдани некультурності чи неволі праці; хто думає, що тільки праця спасає. Можемо говорити про рабство наркотиків, алкоголю, інтернету, моди, того, що скажуть або подумають про мене інші. Яким страшним є рабство, коли хтось нищить сам себе, щоб лише заробити трішки більше, а потім все життя працювати на ліки. Скільки батьків прагнуть дати своїм дітям «хороше життя» замість любові, замість того, щоб бути поруч. Коли бракує правдивих відносин в сім’ї, там настає неволя, рабство. 


Євангелист Лука в 15 розділі прекрасно показує, як зовні вільна людина може насправді бути невільником всередині. З поверненням марнотратного сина до батьківського дому його батько радіє і готує бенкет. Але старший син бунтується. Батько пояснює йому причину своєї радості: «брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся» (Лк 15,32). Слова старшого сина розкривають його внутрішній стан раба: він все життя жив біля батька, але не говорив йому про свої прагнення. Не хочу нікого образити, але так багато не знають, що просто не живуть. «Немає рабства ганебнішого за добровільне» - твердив Сенека. 


Найбільш сумним і трагічним є те, що ми звикаємо до кайданок, ми звикаємо до певного стилю рабства. Тому так сміливо писав Гете: «Найбільшим рабом є той, хто вважає себе вільним, не будучи ним». Ісус, стоячи перед Пилатом, є вільною людиною, а Пилат –  невільник свого становища, невільник Цезаря, невільник свого страху, невільник народу, що кричить: «Розіпни!» Зрештою він настільки заплутується в своїй неволі, що через «волю народу» засуджує Бога на смерть. 


Слуга Божий єпископ Фултон  Шін сказав: «На світі існує тільки одна річ,  котра є визначеною і безперечно твоєю – це ТВОЯ ВОЛЯ. Здоров’я, влада, маєток і честь можуть бути відібрані від тебе, але твоя воля залишається твоєю навіть в пеклі. Тому при житті немає нічого важливішого за те, як ти використаєш свою волю». 

Папа Франциск під час проповіді в 2013 році говорив: «Протягом історії Церкви було два типи християн: християни слів – це ті, що лише промовляють: «Господи, Господи, Господи» і християни дії в правді. Завжди була спокуса жити християнством поза Скелею, котрою є Христос. Але Він Єдиний дає нам свободу сказати вповні «Отче», Він – Ісус Христос, котрий є скелею нашого життя». Папа говорив,  що є християни, котрі живуть спокусою жити без Христа – «бути християнами без Христа». Не осмілююсь сказати від себе, тому повторюю слова Понтифіка, котрий говорить, що цих християн є багато, але вони так насправді не є християнами, лише маскуються під християн. Вони не знають, хто такий Господь; вони не знають, Хто є Скелею; вони не мають свободи християн. І, простіше кажучи, у них немає радості. Мають лише деяке поверхневе «щастя», живуть у безперервному похоронному чуванні. Вони не знають, що таке християнська радість. Християни без Христа «є рабами поверховості, земного життя, жорстокості; вони не вільні, у їхньому житті Святий Дух не має місця, бо Дух дає свободу». 


«Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє» (Втор 30,19). Вибирай!!! Але зроби правдивий вибір! Пам’ятаймо, що ми є визволені до свободи. Не створюймо з нашої свободи в’язницю. Свобода – це дар, але і завдання. «Ви бо брати покликані до свободи» (Гал 5,13).


о. Олександр Халаїм  
Запрошуємо на нашу Facebook-сторінку!
Ви вже поставили like?
Якщо ви помітили помилку в тексті, виділіть її та натискаючи Ctrl+Enter


Додати коментар
Або водите через соціальні мережі

Запрошуємо на нашу Facebook-сторінку!
Ви вже поставили like?
Весняний Париж

«Побачити Париж та померти!» - майже всі знають цю відому фразу, але не знають звідки вона з’явилась. А сказав її відомий письменник Ілля Еренбург. На початку 20 століття він вирішив познімати ...

Паломництво до Ізраїлю. Свята Земля

Протягом року Паломницький Центр Андрія ВІФЛЕЄМ організовує паломництва у Святу Землю – місце де прожив своє земне життя наш Господь Ісус Христос.

Люрд – місце живого чуда



Меджугор'є в часі об'явлення Богородиці. Святині Будапешту

У Меджуґор’ї (Читлук, Боснія і Герцоговина) уже більше 30-ти років шестеро молодих людей, що цілком заслуговують на довіру, свідчать під присягою, що з 24 червня 1981 року і до сьогодні майже щоденно ...

 
Кожен сьомий християнин живе в країні з переслідуваннями
Цього року у світі вбили 25 священиків
«Допомога Церкві в потребі» здійснила у 2017 році 5357 проектів
Францисканський священик: число християн у Вифлеємі катастрофічно падає
На прощу до Зарваниці цьогоріч очікують до 100 тисяч паломників
Краще за тиждень
Мультимедія
Фоторепортаж із зустрічі богопосвячених осіб
Різдвяна історія, що вражає
Різдвяні рекламні ролики, що зворушують до сліз
Сестри-домініканки заспівають на Національній церемонії запалення Різдвяної ялинки в США
Як російськомовні молодики вимагали поховати бійця за ... язичницькими традиціями