Слово твоє - світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці (Пс 119,105)
» » Новий чи «старий» переодітий рік?
Всі новини

Новий чи «старий» переодітий рік?


Кожен з нас першого числа поміняв календарі на своїх столах, в своїх кімнатах. Усяк з нас має свої смаки і вподобання, в когось на календарі зображені котики, песики, можливо, пейзажі. Думаю, у багатьох також зображені святі. Але постає запитання: чи щось змінилося в моєму житті, коли я повісив на стіну чи помістив на столі новий календар? Не думаю! А що ми зробили зі старими календарями? Більшість викинули в макулатуру. Або в пічку. Тобто, що можна зробити? Можна взяти 365 днів і викинути… і забути, що був цей рік. Часто ми стверджуємо, що нове є кращим, тому так радіємо новому. І плекаємо надії на те, щоб отримати або здобути щось нове. А тут Господь дарує нам новий рік. Думаю, кожен з нас має багато намірів та ідей, декотрі записали їх у свої щоденники. Ми сповнені надією, але також і трохи відчаєм, бо, коли добре проаналізувати рік, який минув, можна побачити, скільки було непростих ситуації, складних моментів і невдач. Але важливо, щоб ми помітили, що ми ніколи не були самі, бо Бог кожної миті був поруч, особливо в ті хвилини, коли хотілося кричати: «Де Ти, Господи?!». Ще триває Різдвяний період, ми споглядаємо в ясла, в яких спить Дитятко Ісус – Божа Любов. Правдива Любов має час. Тільки той, хто любить, вміє і може чекати. 


Варто на початку цього року поглянули на рік, який пережили. І так в тиші, не 5 і не 10 хвилин, а трішки довше, вимкнувши телефони і комп’ютер, подумали, що доброго трапилося в нашому житті. Пам’ятаєте, як колись, щоб зробити світлину, потрібно було задуматися, чи хочеш сфотографувати цю мить чи якусь іншу, бо на плівці було 24 кадри або максимум 36. Зробімо в своїй голові такі фотографічні кадри того, що Господь подарував нам протягом минулого року. І з цим багажем йдімо у новий рік Божий. 


а) Новий рік – нової людини.

         Ми всі вже після світлого святкування Різдва Христового. Воплочення Божого Слова, має нам давати натхнення відкриватися на того, Хто постійно родиться. Тому ми покликані до особистої зустрічі з Спасителем. Це не має бути лише, якась історична подія, а зустріч, тому, що зустріч з Христом перемінює життя і чинить його так насправді новим. Святий Павло Апостол говорить: «Тому, коли хтось у Христі, той - нове створіння. Старе минуло, настало нове» (2 Кор 5,17). Потім далі пише: «Не говоріть неправди одне одному, бо ви з себе скинули стару людину з її ділами й одягнулися в нову, що відновлюється до досконалого спізнання, відповідно до образу свого Творця (Кол 3,9-10). Щоб вподібнитися до Творця, до чистої Любові, до Бога, котрий прагне родитися в нашому житті потрібно скинути з себе стару людину. «Ми поховані з ним через хрищення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям» (Рим 6,4). Але , є це «але». Потрібно захотіти, Бог зі своєї сторони зробив все, і Він очікує, бо настільки шанує нашу вільність. Ніхто мабуть не буде заперечувати, що потрібно відваги, тому святі це відважні особистості, котрі не лише прагнули скинути старе, але зробили це ж відразу. Ми так часто шукаємо чогось нового, а боїмося перемін, бракує нам відваги. « А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, а відновитись духом вашого ума й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди» (Еф 4,22-24). Повстає запитання, як ж це зробити? Відкритися на Божу Любов і пам’ятати, що ми є покликані до співпраці з цією Любовю. 


         Любов дозволила Йоану Богослову побачите, те що інші не бачили, тому він так сміливо говорить: «Бог є любов» (1Йн 4,16). Божа любов є цілковито відміною, від любові людської, яка так часто є себелюбною і закритою на нас самих, натомість Божа любов випливає на кожного з нас. «Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми звалися Божими дітьми! І ними ми є. Тому світ нас не знає, бо Його не пізнав» (1 Йн 3,1). Тут Йоан нав’язує до прологу, котрий ми вже чули кілька раз від урочистості Різдва Христового. «Прийшло до своїх, - а свої його не прийняли» (Йн 1,11). Щоб ми тільки могли відкрити, той великий океан Божої любові до кожного з нас. Є досить велика загроза бути християнами лише з примусу, або лише з певного страху, натомість Йоан Апостол, запрошує нас бути дітьми, а можемо бути вільними дітьми, лише тоді коли ми зможемо відкрити, що Бог є люблячим батьком для кожного з нас. Що ми в простоті і свободі дітей Божих, тепер і завжди можемо молитися, так як нас навчив Ісус Христос «Авва», татусю. «Слово стало тілом, і оселилося між нами. Всім тим, які прийняли Його, дав владу дітьми Божими стати» (Йн 1, 14а. 12а). Є   небезпека бути фізично в батьківському домі, а серцем бути поза ним, бути нещасливим, не помічати батьківського тепла і доброти, так як старший син з притчі про марнотратного сина (пор. Лк 15, 25-32). Брак відкриття правдивого обличчя Божого, призводить до того, що ми викривлено дивимося на Бога, і потім той, хто є поруч нас, наш брат чи сестра нам стають страшено чужими. Тому старший син не говорить «мій брат», а лише «цей син твій» (Лк 15,30). Можна бути близько Любові і не помічати Її.


         Після первородного гріхопадіння, наші прабатьки ховаються від Бога і одночасно ховаються один від одного. І так з кожним нашим відходом від Бога, тоді коли ми вибираємо дорогу гріха, ми ховаємося від Його обличчя, тому святий Апостол Йоан говорить: «Кожний, хто грішить, не бачив Його і не пізнав Його» (1 Йн 3,6). І повстає питання: що робити, щоб не грішити, і Апостол дає нам відповідь віршом перед цим: «Кожний, хто в Ньому перебуває, не грішить» (1 Йн 3,6). Перебувати в Бозі, перебувати в Його Слові, ходити в Його присутності, дихати Богом на кожну мить життя. Для того, хто любить - все можливе. 


         «Не думайте, - писав Оріген - що достатньо, бути відновлені тільки один раз, ви повинні новизну відновлювати: Ipsa novitas innovanda est. Тобто жити перманентним наверненням, присутністю Бога. Потрібна праця і терпеливість, і вірність в послідовних кроках. 


б) вміння читати знаки часу

Щоб ми зрозуміли, що таке Євангелія - це щаслива і Добра новина. Добра Новина, що я дорогий Господу, незважаючи ні нащо, Господь дорожить мною. Тут маємо відкрити, що в Ісусі повнота спасіння. «Сповнився час, і наблизилося Царство Боже. Покайтеся і віруйте в Євангеліє!» (Мк 1,15). 


Сповнився час тут вжито слово Καιρός. В стародавніх греків було два слова для позначення часу: хронос - стосується послідовності подій, часу минулого, в якому все зникає (має кількісний характер); кайрос- стосується нового часу, який оновлює всі речі, це невловима мить, яка завжди настає неочікувано, і тому нею дуже складно скористатися (має якісний характер).


Кайрос - це час нинішнього, який існує «зараз». Бог Кайрос звертав увагу людини на ту благополучну мить, коли необхідно діяти, щоб досягти успіху. Кайрос як бог був дуже шанованим у стародавніх греків. Зображався оголеним та крилатим, з пасмом волосся на голові - тільки за нього і можна вхопити прудкого Кайроса, вловити шанс. Тобто потрібно встигнути вловити за ту пасму волосся, не втратити цю хвилину. 


Господь приходить в часі. Так часто можна почути «страшно як час біжить». Чому, якщо він подарований з любові, якщо він прожити з Богом, страшно того часу якого ми не використали, той час котрий ми змарнували. Жити для Бога і з Богом просто 24 на 24. Ми живемо минулим, і майбутнім, а так рідко правдиво переживаємо хвилини теперішні. Так важливо навчитися теперішньою присутністю, Бога і того хто стоїть поруч. Нехай цей рік буде часом коли ми наново навчимося захоплюватися життям, захоплюватися простими речами, котрі надають барв нашому життю. Ліна Костенко говорить:


 Нехай підождуть невідкладні справи.
 Я надивлюсь на сонце і на трави.
 Наговорюся з добрими людьми.
 Не час минає, а минаєм ми.


Маємо взяти, щось від бізнесменів, навчитися не трати дорогоцінні хвилини життя, а дарувати їх Богові і ближньому. Знак часу, це Бог присутній тут і зараз, прагне діяти в мені і через мене. 


в) Зміни розпочинаються сьогодні

При творенні нової людини, так важливо розпочати сьогодні, і яким є страшним слово – «завтра». Завтра розпочну, завтра це зроблю, лиш би не сьогодні. Натомість потрібно встати і піти. Син марнотратний, котрий валявся зі свинями, прагнув насититися, тим що їдять свині і того йому було не дозволено. І він не лише сказав, чи подумав, що потрібно піти. Ні! Потрібно піднятися і почати дорогу навернення, дорогу перемін. Є це час також досвідчення Божої Любові, що Бог мене любить такого, яким я є, і очікує на моє перемінення. Він прагне мого щастя. Він медицина і Він лікар, тому маю прийти до Нього, щоб лікував мене з мого гріха. Потрібно дозволити діяти Богу в наших серцях: «От стою, при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним а він зі мною» (Одк 3,20). На завершення варто згадати вислів св. Ігнатія Лойоли: «Довіряй Богові так, як ніби увесь успіх твоїх справ залежав би лише від цього, а працюй так, як ніби все залежить виключно від тебе!». Але працюй! Або більш коректніше буде висловлення співпрацюй. Не відкладаймо перемін на завтра, тому що перемінившись сьогодні, ми можемо завтра бути набагато кращими. «Доручи минуле Божому милосердю, своє теперішнє Його Любові, а своє майбутнє Його Провидінню», говорив Святий Августин. Тому, сьогодні той час, коли маю співпрацювати і Божим Провидінням, і з цього буде щось надзвичайно прекрасне. 


г) Напиши це на аркуші паперу, або в особистому щоденнику

поділюся, що допомагає мені в планування року:

  • варто написати, що прагну досягнути з Божою допомогою (не багато - до десяти справ, в певній ієрархії вартості, від головного до менш важливішого). Щоб в кінці року подивитися на скільки я приблизився, або виконав, те, що для мене на початку року було важливим. І також помітити, як важливість справ, також змінює свою ієрархію з нашим духовним зростом. Але ніколи не можемо забувати, що Автором нашого життя є сам Бог, і бути готовим, на всі корективи, котрі Він буде вносити в наше життя. 
     
  • написати в чому прагну перемінитися (не багато до 5 справ і починати з найменшого). Тому, якщо буду спроможний викорінити, це найменше, зможу зробити, щось наступного і більшого, переміни відбуваються поступово, крок за кроком. Спортсмени, щоб здобути перемогу важко тренуються довгі роки. Не потрібно жити ілюзією, про золоту рибку, а потрібно починати змінювати себе, тоді побачимо зміни навколо нас.
     
  • кожний день ставити собі завдання, щоб це не був лише булий день. Але прожитий плідно день з Богом, в спільноті тих, кого мені посилає Господь. Записую що маю, що потрібно зробити на наступний день неодноразово записую погодинно, це мені більш допомагає в вірності. Для того, щоб, коли роблю іспит совісті вечером, подивитися де, моя лінь взяла верх, і де я не співпрацював конкретного дня з Господом, де просто напартачив. Звичайно ж на початку, дякуючи за всі хвилини, коли я пам’ятав про присутність Божу в моєму житті. «Усе, що тільки чините, робіть від душі, як для Господа» (Кол 3,23).  І гаслом кожного дня, а можна сказати планом на кожен день і на наступний рік є гасло: «Спаси душу»! Можливо, хтось скаже, що досить егоїстично, не погоджусь, тому, що всі ми чули вислів: «Спасай себе і тисячі навколо тебе спасуться». Такий є мій план на 2019 рік і на наступні роки котрі мені подарує Господь. 

Святий Максим Ісповідник говорив: «Бог з любові до людини стає до неї подібний і, завдяки цьому, людина може стати подібною до Бога». Бог знайшов для нас час. Варто поставити собі запитання: чи я маю час? Час для Бога, час для ближнього. Якщо не маєш часу на цих осіб, то, певно, і не маєш часу на любов, то, певно, і тебе немає. Ти є найбільш зайнятим трупом на землі. «Ми знаємо, що ми перейшли від смерті до життя, бо любимо братів. А хто не любить, той перебуває в смерті» (1 Йн 3,14). Тому що доти, доки я живу, я маю час, і цей час є даром, котрий взиває мене до відповідальності. Не можна говорити Богові чи ближньому, що я не маю часу, бо це свідчить тільки про те, що я не вмію розпоряджатися своїм часом. Наше життя є в часі і ми перебуваємо в часі. Що в цьому році я зроблю зі своїм часом, що вчиню зі своїм життям? Головне, знайти час на найважливіше. Перед нами 365 днів = 8760 годин = 525600 хвилин і 31 мільйон 536 тисяч секунд. Маєш час. Аби лише прожити його гідно, щоб одного дня щиро сказати: «Для мене бо життя – Христос» Mihi vivere Cristus est (Флп 1,21).



о. Олександр Халаїм  
Запрошуємо на нашу Facebook-сторінку!
Ви вже поставили like?
Якщо ви помітили помилку в тексті, виділіть її та натискаючи Ctrl+Enter


Додати коментар
Або водите через соціальні мережі

Запрошуємо на нашу Facebook-сторінку!
Ви вже поставили like?
Весняний Париж

«Побачити Париж та померти!» - майже всі знають цю відому фразу, але не знають звідки вона з’явилась. А сказав її відомий письменник Ілля Еренбург. На початку 20 століття він вирішив познімати ...

Паломництво до Ізраїлю. Свята Земля

Протягом року Паломницький Центр Андрія ВІФЛЕЄМ організовує паломництва у Святу Землю – місце де прожив своє земне життя наш Господь Ісус Христос.

Люрд – місце живого чуда



Меджугор'є в часі об'явлення Богородиці. Святині Будапешту

У Меджуґор’ї (Читлук, Боснія і Герцоговина) уже більше 30-ти років шестеро молодих людей, що цілком заслуговують на довіру, свідчать під присягою, що з 24 червня 1981 року і до сьогодні майже щоденно ...

 
Кожен сьомий християнин живе в країні з переслідуваннями
Цього року у світі вбили 25 священиків
«Допомога Церкві в потребі» здійснила у 2017 році 5357 проектів
Францисканський священик: число християн у Вифлеємі катастрофічно падає
На прощу до Зарваниці цьогоріч очікують до 100 тисяч паломників
Краще за тиждень
Мультимедія
Фоторепортаж із зустрічі богопосвячених осіб
Різдвяна історія, що вражає
Різдвяні рекламні ролики, що зворушують до сліз
Сестри-домініканки заспівають на Національній церемонії запалення Різдвяної ялинки в США
Як російськомовні молодики вимагали поховати бійця за ... язичницькими традиціями