Слово твоє - світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці (Пс 119,105)
» » Євангелізація є найголовнішою місією Церкви
Всі новини

Євангелізація є найголовнішою місією Церкви

Завжди, коли зазираю в Книгу Життя, Господь говорить через Своє Слово, Слово, котре постійно спонукає до чогось нового і прекрасного. Бо Слово Боже – то зернятко, посіяне в нашому серці, яке має проростати, має рости, а для цього потрібні як дощ, так і тепле проміння сонця. Мабуть, не буде помилковим твердження, що в духовному прямуванні дорогою вдосконалення у нас бувають хвилини посухи, коли здається, що тверда спрагла земля вхопила стебло так, що воно вже не спроможне більше проростати. Але воно росте. А скільки потрібно натрудитися в духовній битві, щоб неустанно полоти той бурян, той кукіль, котрий проростає поруч з добрим зерном і так спритно прагне висмоктати всі соки! Боже Слово показує Бога, Котрий терпеливо вміє чекати, але ми ніколи не повинні зволікати. Вибір за мною, чи хочу брати участь у Божій перемозі. «Нехай же буде дяка Богові, який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа» (1Кор 15, 57). 

Дякую Богові, що заново відкрив мені красу і голод Божого Слова. Життя сповнене бур і несподіванок. Кожен день ставить перед нами різні вимоги. Всі ми спраглі того, щоб наша подорож на другий бік була безпечною і спокійною. Проте, як говорить болючий досвід кожного, хто падав і піднімався, в житті маємо багато сюрпризів як приємних, так і ні. Але ми ніколи не є самі, поруч є Той, Хто, хоч і може здаватися, що в цю хвилину спить, не чує нас, перебуває далеко, але насправді Він поруч і чуває над нами. «Господи, чи Тебе не обходить, що я тону, що я іду на дно?» Обходить…! Ще й як обходить! Обходить так, що Бог залишає Небеса заради кожного з нас, заради мене особисто. Тому досвід Бога – це особистий досвід Любові. Бажаю, щоб кожен з нас услід за псалмоспівцем почав пошуки – «Спробуйте й подивіться, який добрий Господь» (Пс 34, 9), – а потім слідом за святим Петром міг сміливо і щиро проголосити: «Бо ви скуштували, який Господь добрий» (1 Пт 2, 3). Лиш тоді зможу нести Його іншим, коли сам відчую смак Божого Слова. Біда мені, якщо я не буду проповідувати, бо до цього мене покликало Слово, котре стало Тілом і оселилося між нами (пор. 1 Кор 9, 16). Слово, котре спонукає до прийняття і діяння. «Хто спраглий, нехай приходить; хто бажає, нехай бере воду життя даром» (Од 22,17).

Адже «віра із слухання, а слухання через слово Христове» (Рим 10, 17). Боже Слово – «світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці» (Пс 119, 105). Слово Доброї Новини – це те, що маємо чути, те, що має освітлювати моє життя. 

Хтось може сказати: «Навіщо такий довгий вступ? Всі, або і більшість з нас знають вартість Божого Слова в своєму житті». Нагадую: для того, щоб знову усвідомити для самого себе, що немає Євангелізації без особистої віри. 

Йде євангелізувати той, кому особиста віра не дає спокійно сидіти на місці, на зручному дивані. Тому, світ і лінь говорять, не міняти нічого, нехай буде так як є бо так мені зручно. Помилковим є твердження, що йдемо євангелізувати тому, що менше людей починають ходити до Церкви. Може, когось розчарую, але це маленька частина правди. Виходиться євангелізувати тому, що така є натура віри, бо таким чином можна висловити її ДНК. І це прекрасно нам показує велика кількість епізодів з Євангелії: людина, котра зустрічає Ісуса Христа, мусить про це комусь розповісти, мусить нести цю Добру Новину. Але повторюся, котра зустрічає Ісуса Христа, а не просто про нього чула і знала. Зустріч, котра несе в собі персональний характер. Він і я. Зустріч, прийняття і потім проповідування словами, але більше життям. Чим інтенсивніша, чим глибша зустріч, тим більша потреба іти і нести, ділитися. 

Апостол Андрій  просто кричить своїм життя: «Ми знайшли Месію» (Йо 3,42), не затримує цього для себе, ділиться в з братом і з іншими – це те, що роблять перші учні. Особиста зустріч з Христом настільки перемінює життя, що не можуть цього затримали лише для себе. Тобто можемо помітити, що ключем до Євангелізіції є особиста віра, особиста зустріч. І якщо я живу, не Євангелізуючи, то не шукаймо причини поза нами, адже перш за все має бути питання про мою віру. Всім нам досить відомий текст апостола Павла: «горе мені, коли б я не проповідував Євангелії» (1 Кор 9,16). Чому апостол так говорить? Бо особисто зустрів Христа, бо досвідчив Його близькість. Він прийняв Слово і Воно так діє в ньому, що він мусить йти і проповідувати. Бог скеровує до мене Слово, приймаю і починаю співпрацювати. Тому, що правдива  віра не є лише та, котра стверджує, що Бог існує. Всі дияволи прекрасно знають, що Бог існує, бо бачимо, скільки разів в Євангелії Ісус забороняє їм говорити, бо вони знають, ким Він є. Віра – це коли приймаю Слово Бога і йду разом з Ним в одному напрямку, до Отця. 

Що таке жити вірою мені дали досвідчити в в’язниці. Коли був катехитом, приготувавши добре катехезу, не пам’ятаю з якого посібника користав, але приготовлена вона була  добре. Після того, як проговорив більше сорока хвилин, закінчив і запала тиша. В певну мить встає один в’язень і говорить наступні слова: «Дякуємо, Олександре, досить корисна і цікава катехеза, але ти цим не живеш». І тут він положив мене на лопатки: що таке проповідувати і жити вірою навчив мене в’язень, котрий багато помилявся в житті, але пізнав, Ким є Господь, перемінив своє життя і у в’язниці був свідком Воскреслого.  Проповідувати – це життям нести Христа, живого і діяльного тут і зараз. 

Церква є для Євангелізації 

Коли ми слідкуємо за навчанням Папи Франциска, то ці слова він досить часто повторює, але не думаймо, що він це видумав, тому що цю Місію для Церкви залишив Ісус Христос. Переломним часом був, без сумніву, час Другого Ватиканського Собору. Та читаючи тексти собору, слово «Євангелізація» ще не звучало і великою особистістю для Євангелізації є папа Павло VI. Були навіть такі часи, коли Церква не вживала цього слова. Досить часто, роздумуючи, чим є Євангелізація, багатьом відразу приходить на думку так як колись, що мова піде про протестантські спільноти. Перший раз в термінології Католицької Церкви було це слово вжите в інструкції впровадження до обрядів хрещення дорослих. Потім був синод Єпископів, пересвячений Євангелізації і досить цінний документ Evangelii Nuntiandi. До нього в своєму вчені досить часто повертається Папа Франциск, особливо в «Радість Євангелія» (Evangelii gaudium)Зрештою, щоб зрозуміти документ Папи Франциска потрібно добре прочитати вісімдесятий пункт Evangelii Nuntiandi, де Папа Павло VI досить конкретно запитує, які є перешкоди в Євангелізації: що трапилося, що ми не переказуємо віри? Для чого ми не виходимо проповідувати віру? І Папа говорить, що найбільша перешкода є домова «cum sit domesticum». Тобто маємо самі в собі перешкоди, котрі нас блокують, щоб вийти з Євангелієм. І Папа показує це: втома, розчарування, пристосування, байдужості і перш за все – у відсутності радості і надії. Ми так часто шукаємо причин поза нами: винен світ, бо він зараз такий, винен хтось інший, бо не приймає. Папа ж говорить ясно, що проблема в тому, що ми призвичаїлися до комфортної віри і мало того, ще й такий спосіб буття досить гарно оправдовуємо. Ми часто самі себе оправдовуємо, для чого просто не має сенсу виходити, щоб євангелізувати. Святий Ципріян ще в ІІІ столітті писав: «Нічого не є таким безкорисним, як християнин, котрий не спричиняється до спасіння інших». 

Католицький священик Юзеф Тішнер сміливо писав: «Євангелія все ще попереду нас». Позволю повторити це, бо так є насправді, на превеликий жаль, ми так часто поводимося, що вже пізнали всю правду, що ми маємо в собі. Натомість святий Павло показує прекрасно, що людина є особою динамічною, і ми постійно доростаємо до Правди.

Папа Франциск сильно кладе натиск на вісімдесятий пункт Evangelii Nuntiandi, що Церква існує для переказу віри, Церква не існує сама для себе. Тому Папа говорячи до молоді, а також до всієї Церкви 6 жовтня 2018 р., в залі Павла VІ говорить: «Будьте молоддю, що прямує, що дивиться на горизонт, а не в дзеркало. Завжди дивіться вперед, будьте в русі, а не перебувайте на дивані». Папа Франциск досить сильно говорить в Evangelii gaudium: «Повторюю тут для всієї Церкви те, що багато разів говорив священикам і мирянам в Буенос-Айрес: віддаю перевагу постраждалій, зраненій і брудній Церкві на вулицях над хворою через свою замкнутість і комфортність Церквою, яка чіпляється за власну безпеку. Не хочу Церкви, яка заклопотана тим, щоб бути в центрі, а потім зачиняється в інтригах настирливості й бюрократії. Якщо щось повинно нас дійсно хвилювати й непокоїти нашу совість, то тільки факт, що стільки наших братів живуть без сили, без світла і без втіхи, які дає дружба з Ісусом Христом, без спільної віри, яка їх підтримує, без перспективи сенсу й життя. Надіюся, що нами буде керувати не страх зробити помилку, а страх зачинитися в своїх структурах, які дають фальшиве почуття безпеки, в нормах, які перетворюють нас у невблаганних суддів, у звичаях, які нас заспокоюють, у той час як довкола голодують люди й Ісус невтомно повторює: «Дайте ви їм їсти» (Мк. 6, 37).» (EG 49)Не забруднює руки лише той, хто нічого не робить, не помиляється, лише той хто не приймає рішень. Тому Папа закликає, щоб ми були живою Церквою і перестали бути музейною Церквою, де християни як мумії.

Не хочу першим текстом замучити, але прагнув, щоб ми хоч трішки усвідомили, що Євангелізувати – це щось більше, ніж місія. Ми маємо в руках великий потенціал, велику міць, але також і ми його можемо заблокувати, не проголошуючи. Так часто нам бракує свідомості, що Ісус Христос є не лише історичною особою, а що Він живе і діє зараз в цю мить. Тому завжди криза Євангелізації є кризою віри. Папа Йоан Павло ІІ говорив під час інаугурації: «Відкрийтевідкрийте навстіж двері Христові». Можемо бути євангелізаторами, коли будемо самі зєвангелізовані. 

 Про це будемо роздумувати поступово: як жити Словом, щоб ми самі не були невільниками і інших до неволі не спроваджували. «Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні» (Гал. 5, 1). Папа Йоан Павло ІІ говорив: «Світу потрібні Божі шаленці», щоб йшли і проповідували не лише словами, а й своїм життям. Святий Авросій говорив: «Божим Словом дихає той, хто Його проголошує і роздумує над ним». 

Колись чув одну історію. Певного дня в одній місцевості відбувалася дискусія на тему віри, і, щоб прочитати псалом 23, був запрошений актор і священик. Першим прочитав псалом актор, зі всім своїм талантом вмінням говорити виразно на сцені театру. Коли завершив, то вся зала заповнилася аплодисментами. Після нього взявся читати псалом священик з тремтячим голосом. «Господь – мій пастир: Нічого мені не бракуватиме. На буйних пасовиськах він дає мені лежати; веде мене на тихі води. Він відживляє мою душу, веде мене по стежинах правих імени ради свого» (Пс 23,1-2). Коли священик завершив цитувати псалом, було чути як пролітає мушка, запанувала повна тиша. Розірвав тишу актор, котрий сказав: «Я здобув ваші вуха, але цей священик полонив ваші серця. Різниця в тому, що я знаю псалом, а Він знає Пастиря». 

Господь мій і Бог мій, нехай це будуть не лише слова, а стиль буття кожного з нас.


о. Олександр Халаїм 
Запрошуємо на нашу Facebook-сторінку!
Ви вже поставили like?
Якщо ви помітили помилку в тексті, виділіть її та натискаючи Ctrl+Enter


Додати коментар
Або водите через соціальні мережі

Запрошуємо на нашу Facebook-сторінку!
Ви вже поставили like?
Паломництво до Ізраїлю. Свята Земля

Протягом року Паломницький Центр Андрія ВІФЛЕЄМ організовує паломництва у Святу Землю – місце де прожив своє земне життя наш Господь Ісус Христос.

Меджугор'є в часі об'явлення Богородиці. Святині Будапешту



Європейський вікенд: духовні таємниці Відня та Будапешта

Європа є чудова в будь-яку пору року, але новорічний період  робить її ще більш привабливою і яскравою. Люди прямують в прикрашені святковими вогнями центри міст Будапешта та Відня, де на площах вас ...

Ласкаво просимо в Європа-Парк

Європа-парк, як можна здогадатися з назви, являє собою парк розваг, поділений на 11 частин. Кожна з частин – це одна з європейських країн, і звичайно в кожній країні атракціони та інші розваги ...

 
Кожен сьомий християнин живе в країні з переслідуваннями
Цього року у світі вбили 25 священиків
«Допомога Церкві в потребі» здійснила у 2017 році 5357 проектів
Францисканський священик: число християн у Вифлеємі катастрофічно падає
На прощу до Зарваниці цьогоріч очікують до 100 тисяч паломників
Краще за тиждень
Мультимедія
Різдвяна історія, що вражає
Різдвяні рекламні ролики, що зворушують до сліз
Сестри-домініканки заспівають на Національній церемонії запалення Різдвяної ялинки в США
Як російськомовні молодики вимагали поховати бійця за ... язичницькими традиціями
5 нових християнських кінострічок для осінніх рефлексій