Св. Йосиф народився у Палестині, походив із роду царя Давида. Його батько Яків, коли Йосиф підріс, старався дати Йому освіту згідно з потребами і обставинами часу. На той час освіта полягала у читанні та розумінні Святого Письма. А через те, що св. Йосиф мав стати дбайливим опікуном Ісуса Христа і Його Матері, можемо бути впевнені, що за ласкою Духа Святого Йому було подаровано розуміння тайн Св. Письма. До досконалого виконання обов’язків голови Святої Родини Йосиф був готовий щирою та глибокою побожністю. Люди бачили перед собою вбогого тихого теслю Йосифа. А Бог бачив у ньому Свого вірного й великого слугу. Св. Йосиф учився пізнавати безконечне милосердя — доброту Бога. Його серце горіло бажанням побачити Спасителя, не передчуваючи, що Він сам буде займати таке високе становище в ділі благодаті.Святе Письмо називає св. Йосифа праведним (Мт. 1, 19). Він визначався всіма чеснотами і був справді гідний того, щоб стати чоловіком Непорочної Діви Марії. Йосиф ще не знав Божих задумів, але був готовий до їх виконання. Читаючи книги Нового Завіту, бачимо, що св. Йосиф швидше чекатиме Ангела з неба чи якогось чуда, ніж стане керувати своєю волею. Абсолютне віддання себе на волю Божу є однією з визначних чеснот св. Йосифа. Тож просімо у Нього заступництва і помочі у наших повсякденних справах, щоб жоден наш вчинок, думка, слово чи діло не противилися волі Божій, а були узгоджені найперше із Св. Йосифом, найліпшим опікуном в усіх добрих починаннях.
Молися за нами, святий Йосифе, щоб ми відігнали від свого серця надмірне старання про майбутнє, щоб ми повністю віддалися Провидінню Божому і щоб могли витривало сповняти те, що є добрим в очах Божих. О, якими щасливими були б ми та скоро б стали святими, коли б змогли, як святий Йосиф, залишатися вірними нашим добрим постановам у всяких обставинах, незважаючи на людські погляди та свої острахи.
