Чому священики одинокі? - Блог Сергія ІВАНИЦЬКОГО


На днях я почув від дуже шанованного мною (і не тільки) отця, що найнестерпнішим в служінні священика є самотність. - Чому? - Моє відкрите питання і спроба відповісти...

Кожного дня священик одягає колоратку на шию. Це символ певного союзу з Богом. Подібно символу обручки з дружиною. Що цікаво, колоратка знаходиться на шиї. Одні з найболючіших кандал в історії є саме нашийні. Вони хіба найбільше залишають відчуття безпомічності. Куди господар поведе - мусиш йти, бо перехоплює дихання, колоратка на горлі, фіксується на кадику. На одному з найвразливіших частин чоловічого тіла. Відтепер, все що приймається всередину - чітко просіюється через цю обручку з Богом.

Що у священстві є найпрекраснішим? Відчуття Божої присутності, особливо явної в часі Євхаристії, подяка людей за служіння, бо приходить усвідомленне розуміння, наскільки священство є важливим, життєдайним! Здається, чого бажати більше? Чому ж отці страждають, що їх мучить?

Пригадую запитав у Глави УГКЦ Святослава Шевчука: чому часом, отці йдуть з свого служіння? - блаженнійший відповів. - Священики переживають колосальний прес! Вони постійно перебувають під пильною увагою пастви. Коли отці, монахи літають, всі це сприймають спокійно, але варто їм раз упасти, що тоді починається!?

Падіння! Всі люди падають! Одна справа піднятися коли ти сам на сам з гріхом, і свідок твого гріха лише Бог. Зовсім інша, якщо ти стоїш, умовно кажучи на сцені. Очі глядачів пильно прикуті до тебе, і раптом... фальшива нота, потім ще одна, хвилювання і... як легко забути геть всю симфонію! Публічна ганьба хвилею змиває віру в себе!

Падший янгел блискавицею втрачає сяйво. Люди перестають те сяйво помічати! - Не може через грішного священика діяти Святий Дух! - так подумає нарід.

В кожного є гріхи, але так, як священики відчувають їх руйнуючу силу, мабуть не покликаний відчувати ніхто! Сатана впершу чергу намагається збити отців з істинного шляху, бо через отця можна згіршити багато вірників. Давняшня істина.

Священик постійно відчуває свою слабкість, бо гостро пересвідчує на собі невідповідність між тим, що проповідує, і як живе. Йому болить питання сім'ї (якщо целібат). Він постійно задумується: А що б було, якби мав дружину, дітей? Як пройде моя старість?

Популярність перехоплюють більш молоді, освідчені, харизматичні, красномовні отці. Здоров'я все частіше починає підводити. Вилазять наслідки безсонних ночей, спілкувань зі зраненними овечками, перманентні переїзди, неякісна чи важка їжа, або її відсутність.

Одинокість, стан, коли поруч може знаходитися море людей, а запросити в серце нікого, хоча так інколи хочеться.

Очевидно, Ісус Христос теж відчував себе одиноким, якраз у ті моменти, коли найбільше прагнув підтримки. Одинокість - це хрест, в якій потрібно віднайти якумога більше Бога...

Сергій ІВАНИЦЬКИЙ, журналіст Радіо Марія, спеціально для Слова Тудей