25 квітня
Святий Марк, євангелист
*до 20 року, Єрусалим
+близько 100 року, Александрія
Марк ще був дитиною, коли Ісус помер і воскрес. Його друге ім’я – Іван. Після вознесіння Христа перша Єрусалимська Церква збиралася у домі Матері. Апостол Петро, чудодійно визволившись із в’язниці Ірода, «прийшов до садиби Марії, матері Івана, званого Марком, де багато зібралося й молилося» (Дії 12,12). Мати Марка, ймовірно була вдовою, Святе Письмо не згадує про її чоловіка. Вона впустила до свого помешкання перших вірян, де у них були зустрічі. Імовірно, що в її будинку була остання вечеря, а також перше очікування Святого Духа у П’ятидесятницю. Гетсиманський сад теж мав належати матері Марка, тому Ісус з учнями міг спати там не одноразово. У ніч, коли він був затриманий, у саду був і Марк. Коли усі втекли, він утік слідом за ними. Про це євангеліст пише так: «Один же юнак, по нагому загорнений у покривало, ішов услід за Ним. І хапають його. Але він, покривало покинувши, утік нагий» (Марка, 14,51-52).
Тож святий Марк напевне знав Ісуса, але із-за юного віку не належав до учнів. Був охрещений святим Петром. Разом зі своїм родичем, Варнавою, супроводжував святого Павла до Перги у першій місіонерській подорожі, там вони розійшлися, і Марк повернувся до Єрусалиму. Це стало причиною того, що апостол Павло не взяв Марка з собою у другу подорож. Однак розставання їх не було остаточним: під час першого ув’язнення Павла у Римі поруч з ним ми знаходимо і Марка, якого святий апостол посилає у Малу Азію з особливим дорученням, при цьому прохаючи колоссян про гостинний прийом Марка.
Під час другого ув’язнення апостол написав Тимотею в Ефес, щоб той прислав до нього Марка. Пізніше знаходимо Марка біля апостола Петра у Римі.
Після мученицької смерті верховних апостолів про життя євангеліста інформації немає. За традицією, вважається, що він був першим єпископом Александрії. Церква вшановує його як святого мученика.
Згідно з древніми християнськими письменниками Іринеєм, Климентієм Александрійським, Папієм, у своєму Євангелії святий Марк зібрав проповіді апостола Петра. Своє письмо він призначав християнам, наверненим з язичників, в першу чергу, для римлян. Тому він рідко цитує Старий Завіт, і коротко згадує про спір між Ісусом і фарисеями. Його мета – підкріпити читача у вірі в божественність Ісуса, передати через описи чудес владу, надану Йому над усіма творіннями. Євангеліє було написане грецькою під кінець 50-х років у Римі. Після короткого вступу описується діяльність Господа спочатку в Галілеї, потім в Юдеї, далі оповідається історія страждань і воскресіння Ісуса.
Євангеліє – добра звістка, великий дар Бога. Читаймо його щодня, зі щирим серцем, міркуймо над ним, а що Ісус вчить нам своїм словом, прикладом, усім життям, – намагаймося втілити у своє життя.
"Життя святих"
Видавництво "Св. Геллерта", Будапешт
Автор: Іштван Катона,
єпископ помічник Егерської Дієцезії Римсько-католицької Церкви
Переклад: Андріана Іштвані
