Слово твоє - світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці (Пс 119,105)
» » » Це просте запитання врятувало мій шлюб
Всі новини

Це просте запитання врятувало мій шлюб

Автор бестселерів, плачучи під душем після чергової сварки з дружиною, відкрив, як зійти з прямого шляху, що веде до розлучення.

Багатьом людям Річард Пол Еванс на перший погляд міг би здаватися, одним із найщасливіших людей у світі. Цей 53?річний чоловік зі штату Юта (США) не тільки батько п’ятьох дітей, а й автор кількох бестселерів. У нього мільйони читачів, які з ентузіазмом зустрічають його повсюди, де відбувається презентація його чергової книжки.

Однак, попри успіх у професійній сфері, він багато років боровся з серйозними проблемами в шлюбі. Ось як Еванс пише про цей досвід на своєму офіційному сайті:
«Моя старша дочка, Дженна, недавно сказала мені: “Коли я була маленькою, то найбільше я боялася, що ви з мамою розлучитеся. Потім, коли мені було 12 років, я вирішила, що, оскільки ви так багато сваритеся, то може, навіть, краще, щоб ви розійшлися”. Потім вона усміхнулася мені й сказала: “Чудово, що вам вдалося все це подолати”. Протягом довгих років ми з моєю дружиною Кері боролися з подружньою кризою».
Озираючись назад, я не можу сказати, що нас насправді поєднало. Ми не були ідеальною парою. До того ж, що довше ми були одружені, то більше, здавалося, загострювалися відмінності між нами. Здобування слави й багатства не сприяло нашому шлюбу, а навпаки, навіть розпалювало наші проблеми.

Напруженість між нами зросла до такої міри, що подорожі для промоції книжок стали можливістю втекти з дому. Тоді я міг трохи віддихатися. На жаль, після кожного повернення ми надолужували втрачений час: сварилися постійно, так що нам важко було навіть уявити собі, як виглядають гармонійні стосунки. Ми все сприймали як взаємні атаки, будуючи між собою дедалі вищий мур. У кількох бесідах ми торкнулися навіть теми розлучення, від якого нас відділяв лише невеликий крок.
Я був у промо-турі однієї книжки, коли конфлікт між нами досяг апогею. Ми влаштували брутальну сварку по телефону, а в кінці Кері кинула слухавку.
Я сидів на самоті й відчував, як мене огортає гнів і розчарування. Я дійшов до ручки. Тоді я звернувся до Бога. Я збунтувався проти Нього! Не знаю, чи крик до Бога можна назвати молитвою, чи ні; але, так чи інакше, я ніколи не забуду цього моменту.
Під душем у готелі я кричав Богу, що мій шлюб був помилкою і що більше я цього не витримаю.
До того часу я утримувався від думки про розлучення, але страждання, на які прирікало мене продовження шлюбу, були нестерпними. Я не знав, що робити. Я не міг зрозуміти, чому шлюб із Кері був таким тяжким.

У глибині душі я знав, що Кері хороша людина. Я також був хорошою людиною. Чому ж тоді ми не могли порозумітися? Чому я одружився з людиною, яка так сильно відрізняється від мене? Чому вона не могла змінитися? Я кричав аж до втрати голосу й сил, а потім опустився на підлогу у ванній кімнаті, а з очей потекли сльози.
Коли я був на самому дні відчаю, то на мене зійшло ясне натхнення. «Ти не можеш її змінити, Ріку. Ти можеш змінити тільки себе». Тоді я почав молитися: «Якщо я не можу змінити її, Боже, то зміни мене!»
Я молився до пізньої ночі. Я молився наступного дня по дорозі додому. Я молився, коли переступив поріг свого будинку і зустрівся з байдужою дружиною, яка ледь позирала на мене. Тієї ночі, коли ми лежали в ліжку за кілька сантиметрів одне від одного, хоча насправді між нами була прірва, знову з’явилося натхнення. Я знав, що робити!
Наступного ранку, ще в ліжку, я повернувся обличчям до Кері й запитав її: «Як я можу скрасити твій день?»
Кері поглянула на мене сердито: «Що?»
«Як я можу скрасити твій день?»
«Не можеш, — сказала вона. — Чому ти питаєш мене про це?»
«Тому що це важливо для мене, — сказав я. — Я просто хочу знати, що я можу зробити, щоб твій день став кращим».

Вона подивилася на мене і сказала з насмішкою: «Ти хочеш щось зробити? Прибери кухню».
Вона думала, що я розізлюся. А я, замість того, щоб злитися, погодився. «Добре», — відповів я. Встав і прибрав кухню.
Наступного дня я поставив їй те ж саме питання: «Що я можу зробити, щоби скрасити твій день?»
Вона примружилася: «Прибери в гаражі».
Я зробив глибокий вдих. Мене чекав напружений день, я знав, що вона навмисне дає мені таке завдання. Була спокуса вибухнути від злості, але замість цього, я сказав: «ОК».
Я встав і наступні дві години наводив лад у гаражі. Кері не знала, що думати про все це.
Настав черговий ранок. «Що я можу зробити, щоб скрасити твій день?»
«Нічого, — сказала вона. — Нічого не можеш зробити. Будь ласка, припини мене запитувати».
«Вибач — сказав я, — але я не можу. Я обіцяв собі. Що я можу зробити, щоби твій день став кращим?»
«Чому ти це робиш?»
«Тому що ти важлива для мене, — сказав я їй, — і наш шлюб теж».
Наступного ранку я знову запитав її про це. Щоранку я ставив їй це питання протягом наступних днів, аж другого тижня сталося диво.
Коли я знову запитав Кері, її очі наповнилися слізьми, а потім вона почала гірко плакати. Коли дружина вже могла говорити, то сказала: «Будь ласка, припини запитувати мене, про це. Проблема не в тобі, а в мені. Зі мною важко жити; я не знаю, чому ти зі мною». Я ніжно взяв її обличчя в долоні, щоби вона поглянула мені в очі. «Тому що я люблю тебе, — сказав я. — Що я можу зробити, щоб скрасити твій день?»
«Це я повинна тебе питати про це».
«Повинна, — сказав я. — Але не зараз. Поки що я повинен змінитися. Це дуже важливо для мене».
Вона поклала голову мені на груди. «Мені дуже шкода, що я така погана».
«Я люблю тебе», — сказав я.
«Я люблю тебе», — відповіла вона.
«Що я можу зробити, щоби скрасити твій день?»
Вона ніжно всміхнулася мені. «Може, ми могли би провести деякий час разом?»
Я усміхнувся їй у відповідь. «Ні про що інше я і не мрію».

Я не переставав ставити їй це питання протягом наступних кількох тижнів. Наші відносини змінилися. Сварки припинилися, а пізніше Кері стала питати мене: «Що я можу зробити для тебе? Як я можу стати кращою дружиною?»
Стіна, що нас розділяла, впала. Ми почали проводити конструктивні дискусії про те, чого ми хочемо від життя і як можемо зробити щасливими одне одного. Ні, ми не знайшли панацеї від наших проблем. Я не можу також сказати, що сварки зникли повністю з нашого життя; але змінився їхній характер. Вони не тільки стали рідшими, а й втратили свою колишню інтенсивність. Ми перекрили їм кисень, тому що вже не хотіли бажання одне одного ранити.
Ми з Кері одружені більше 30 років. Я не тільки кохаю свою дружину, але й люблю її. Мені подобається бути з нею. Я хочу її. Я потребую її. З численних розбіжностей, які нас раніше розділяли, ми черпаємо сили, а на ті, інші, ми тепер дивимося в правильних пропорціях. Ми навчилися піклуватися одне про одного і, що найголовніше, нам хочеться це робити.
Шлюб важкий. Не менш важко виховувати дітей, підтримувати форму, писати книжки і робити багато інших важливих та гідних зусиль справ у житті. Мати того, хто супроводжуватиме тебе на життєвому шляху, — дивовижний дар. Я побачив, що шлюб може бути ліками від наших власних недоліків. А вони є у кожного.
Згодом я зрозумів, що цей досвід був даний не тільки для нас, а мав також послужити іншим. Запитання, яке кожен, хто перебуває у постійних стосунках, повинен ставити своїй коханій людині, звучить так: «Що я можу зробити, щоби скрасити твій день?» Це і є любов. У романтичних книжках (я сам є автором декількох із них) герої пробуджують у собі бажання, а потім живуть довго і щасливо; але той факт, що вони живуть довго і щасливо, не випливає з бажання; в усякому разі, не з такого, як представляє його більшість роману.
Справжня любов полягає не в пожаданні іншої людини, а в щирому бажанні її щастя, іноді, навіть за рахунок власного. Справжня любов полягає не в тому, щоб викроїти іншого за нашим зразком, а в розширенні меж нашого прийняття і турботи, в активному пошуку його добра і комфорту. Все інше є не більше, ніж фарс, підшитий егоїзмом.
Я не кажу, що те, що сталося між Кері та мною, вилікує будь?який зв’язок. Я також не стверджую, що кожен шлюб варто рятувати. Але я особисто неймовірно вдячний за натхнення, яке прийшло до мене того далекого дня.
Я вдячний, тому що моя сім’я не розпалася і щоранку, коли я розплющую очі, біля мене — моя дружина, мій найкращій друг. Я вдячний також тому, що навіть зараз, через стільки років, час від часу одне з нас обертається в ліжку до іншого зі словами: «Що я можу зробити, щоби скрасити твій день?» Заради цього запитання варто прокидатися кожен новий день — як для того, щоби його почути, так і для того, щоби запитати.

Запрошуємо на нашу Facebook-сторінку!
Ви вже поставили like?
Якщо ви помітили помилку в тексті, виділіть її та натискаючи Ctrl+Enter


Додати коментар
Або водите через соціальні мережі

Запрошуємо на нашу Facebook-сторінку!
Ви вже поставили like?
Весняний Париж

«Побачити Париж та померти!» - майже всі знають цю відому фразу, але не знають звідки вона з’явилась. А сказав її відомий письменник Ілля Еренбург. На початку 20 століття він вирішив познімати ...

Паломництво до Ізраїлю. Свята Земля

Протягом року Паломницький Центр Андрія ВІФЛЕЄМ організовує паломництва у Святу Землю – місце де прожив своє земне життя наш Господь Ісус Христос.

Люрд – місце живого чуда



Меджугор'є в часі об'явлення Богородиці. Святині Будапешту

У Меджуґор’ї (Читлук, Боснія і Герцоговина) уже більше 30-ти років шестеро молодих людей, що цілком заслуговують на довіру, свідчать під присягою, що з 24 червня 1981 року і до сьогодні майже щоденно ...

 
Кожен сьомий християнин живе в країні з переслідуваннями
Цього року у світі вбили 25 священиків
«Допомога Церкві в потребі» здійснила у 2017 році 5357 проектів
Францисканський священик: число християн у Вифлеємі катастрофічно падає
На прощу до Зарваниці цьогоріч очікують до 100 тисяч паломників
Краще за тиждень
Мультимедія
Фоторепортаж із зустрічі богопосвячених осіб
Різдвяна історія, що вражає
Різдвяні рекламні ролики, що зворушують до сліз
Сестри-домініканки заспівають на Національній церемонії запалення Різдвяної ялинки в США
Як російськомовні молодики вимагали поховати бійця за ... язичницькими традиціями