Святий Антоній Пуччі, священик

12 січня

Святий Антоній Пуччі, священик

*16 квітня 1819 року, Поджіоле ді Верніо

+12 січня 1892 року, Віареджо

Батьки Антонія були простими землеробами, батько служив у захристії. Антонія відразу охрестили в день народження, назвавши іменем Еустах. Разом з братами працював на полі і в каштанових гаях. Був добрим учнем, особливо гарні результати мав з латини.

Завдяки парафіяльному отцеві почув покликання від Господа, і в віці 18 років виявив бажання вступити до флорентійських сервітів. Однак, батько навіть чути не хотів про це. Врешті-решт, парафіяльний священик переконав батька. 23 грудня 1837 року Еустах отримав чернечий одяг і розпочав новіціат з іменем Антоній Марія. У травні 1843 року склав урочисту обіцянку, і був рукоположений. Незабаром був відправлений у Віареджо капланом до церкви святого Андрія. З 1848 року і до смерті був тут парафіяльним отцем. У його священицькому житті нема нічого надзвичайного. Не можемо порівняти його зі святим з Арсу, його вплив не поширився далі парохії і міста. Він прагнув жити довершено у своєму покликанні і виконувати його як священик і монах.

Отець Антоній жив у єднанні з Ісусом день у день у той час, коли Європу сколихнули хвилі революцій. У цьому попереду всіх йшла його рідна Італія. У 1861 році було проголошене Італійське Королівство, за рік до цього була захоплена Папська держава, що призвело до розколу між італійським урядом і кліром. Ситуація погіршилась, коли у 1870 році був захоплений Рим. У цей період було розпущено більше 200 чернечих згромаджень, майно яких конфіскували на користь нової італійської держави. Протистояння держави спонукало посилення ворожості до священиків і церкви. Не дивно, що в Італії на цей час припав золотий вік масонства, ворожого до кліру і церкви. Збіднілі, з низьким доходом селяни і робочі вірили соціалістичним гаслам і обіцянкам, чим глибоко шкодили життю у вірі і провокували байдужість та вороже ставлення до церкви.

Отцю Антонію довелось зіткнутися з цими проблемами. Він став одним з тих, хто упізнав сигнали історії, і ретельно почав вивчати соціальні проблеми, шукав ті шляхи, за допомогою яких ближче можна було б показати людям Євангеліє.

Протягом 24 років був пріором свого ордену і водночас провінцієм Тоскани. Священицьке життя Антонія характеризувала надзвичайна простота. В першу чергу, був чесним; Бог збудував священицьке покликання в Антонії на щирій доброчесності, і не розчарувався в ньому. Антоній жив у євангелії і випромінював його. Своєю ціллю життя поставив слідування за покірним, бідним і розіп’ятим Христом.

В особливий спосіб любив святий хрест і болісну Матір, яка страждала разом із Сином. Христос і страждальна Мати спонукали його заснувати у 1849 році Конгрегацію християнської освіти дітей і дорослих. Для дітей рибалок у Віареджо заснував вечірню школу. У 1850 році для юнацтва сформував Товариство святого Людовика, 1853 року організував у Віареджо першу конференцію святого Вінсента. Турбувався і про молодих дівчат: відкрив Заклад сестер сервітів, створив Конгрегацію християнських матерів, у 1860 році став засновником Товариства покірних спокутників імені святого Йосипа.

Вирізнявся любов’ю до ближнього, про що свідчив, ризикуючи життям під час епідемії чуми 1854-1856 років. У 1856 році на березі моря відкрив Перлину дітей. Через 10 років сюди відносилось вже більше тисячі дітей, хоч спочатку налічувалось всього троє. Ревно захищав від уряду, який був під впливом масонства, Церкву, майно ордену й особливо папу, який зазнавав постійних нападів. Цим засвідчив перед настрашеними людьми про чималу силу духу. Його життя було постійною боротьбою за Бога і людей. Один з великих святих малого шляху. У 1952 році беатифікований, 9 грудня 1962 року проголошений святим.


Життя святих"
Видавництво "Св. Геллерта", Будапешт
Автор: Іштван Катона, 
єпископ помічник Егерської Дієцезії Римсько-католицької Церкви 


Переклад: Андріана Іштвані