Святий Амвросій Медіоланський, єпископ і вчитель церкви


7 грудня

Святий Амвросій Медіоланський, єпископ і вчитель церкви

*339 року, Трієр
+4 квітня 397 року, Мілан


374 року в Мілані помер аріанський єпископ Авксентій. Хоч він і був аріанцем, проте завдяки вмілим дипломатичним здібностям протримався на посту до кінця. Обрання наступника видалось бурхливим. Амвросій, настоятель міста, був відповідальним за утримання громадського порядку, і тому особисто був присутнім. Під час зібрання з натовпу пролунав голос, імовірно, дитячий: «Хай Амвросій буде єпископом!» Присутні пристали на цю ідею. Амвросій, однак, не погоджувався. Він висловив думку, що він лише катехумен. Незважаючи на протест, народ продовжував настоювати. Тож Амвросій прийняв хрещення і через вісім днів, найімовірніше, 7 грудня 374 року був висвячений у єпископи.

Мати святого була дивовижною християнкою.Після смерті чоловіка перебралася до Риму з двома синами і донькою. Амвросій у молодості жив поміркованим життям. Кар’єра видалася блискучою і швидкою, і в 30 років став очільником столиці Мілану. Після того, як його обрали єпископом, почав нове життя. Майно поділив серед бідних, і провадив строге життя, сповнене роботи і навчання. В першу чергу, Амвросій став єпископом і отцем своїх вірян. Проповідував Євангеліє, тлумачив Святе Письмо, таїнства і літургію. Любив літургію і всіма силами прагнув ввести до богослужіння народні духовні пісні. Він і сам писав гімни і придумовував до них музику, отримуючи натхнення від грецьких мелодій. Новий міланський єпископ був апостолом правдивості. Піддав строгій критиці прагнення до непомірного накопичення майна.

Цитата з гомілії святого Амвросія: «Ти даєш бідному зовсім не з того, що твоє, а з того, що його. Ти привласнив тільки те, що призначено для користі усіх». «Земля належить усім, не тільки багатим. Просто менше є тих, хто користуються майном, ніж тих, хто не використовує його. Тому ти платиш лишень за те, за що боргуєш, тут не йде мова про великодушність».
Єпископ Амвросій виступив за забезпечення незалежності церкви від держави. Він проголошував: «Імператор знаходиться у церкві, а не над нею».

Коли завдавали шкоди євангелію або правдивості, Амвросій не зважав ні на які особисті чи дружні почуття. Примушував навіть великого Феодосія, щоб той признав це право і підпорядковувався йому. Причиною цього стало те, що імператор в Салоніках стратив мечем 7 тисяч людей, серед них жінок і дітей, щоб помститися за вбитого під час народного повстання готського полководця. Амвросій строго піддав критиці цей гріх і відлучив імператора. Володар спершу противився, а згодом покаявся. На Різдво 390 року величний імператор з’явився у покутному одязі, щоб публічно спокутувати гріх і повернутися в лоно церкви. Через п’ять років Амвросій проголошував поминальну промову на похованні повелителя.

Життя міланського єпископа пломеніло полум’ям подяки Богу. Помер 4 квітня 397 року. День спомину відзначаємо не у квітні у пасхальний період, а 7 грудня, в день висвячення святого Амвросія у єпископи.

Життя святих"
Видавництво "Св. Геллерта", Будапешт
Автор: Іштван Катона, 
єпископ помічник Егерської Дієцезії Римсько-католицької Церкви 


Переклад:
Андрея Іштвані 

спеціально для Slovo.Today