Слово твоє - світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці (Пс 119,105)
Всі новини

Намагаючись перекричати хаос


Те, що Церква має пристосовуватися до нових ідеологічних, культурних і політичних реалій, не викликає сумніву. У тому числі на рівні лексики. Одначе де розумна межа цього пристосування? Це питання було б позбавлене принципового значення, якби йшлося про перейняття Церквою виключно нейтральних форм. Одначе цим справа не обмежується. Намагаючись говорити “сучасною мовою”, Церква ризикує не лише легітимізувати те, що є плодом попередніх етапів дехристиянізації і спрямоване на подальший відрив людей від Бога, але й асимілюватися цими речами.
Сьогодні церковна фразеологія нерідко буває схожою на фразеологію сил, які відстоюють радикально ворожі християнству погляди. Звісно, у багатьох випадках, особливо, коли йдеться про документи церковного учительства, така фразеологія містить ортодоксальний зміст. Звертаючись до тих же понять толерантності і недискримінації, справді можна передати деякі християнські етичні настанови. Водночас у випадку цих слів існує чимало проблем.
Їхнє некритичне використання може надати їм статус чогось принципового, а в такому статусі вони ведуть до абсурду. “Дискримінація” буквально означає “розрізнення”. А християнська релігія переповнена розрізненням-дискримінацією тих чи інших людей. Погляньмо на те, як Церква уділяє Таїнства. Людина, що публічно перебуває у стані тяжкого гріха і не кається, не може бути допущеною до Таїнств. До Таїнств не може бути допущений нехристиянин. Жінка не може бути допущена до священства. Мирянин не може уділяти Таїнства іншим людям (за екстраординарним винятком хрещення). Звичайний священик не може уділити Таїнства священства (лише єпископ). Людина, що перебуває у законному сакраментальному шлюбі, не може заключити нового шлюбу. Шлюбу не можуть заключити близько споріднені особи. Усе це — приклади дискримінації. Частина цих прикладів пов'язана зі свідомим гріховним вибором дискримінованої людини. Більшість — із об'єктивними даностями, котрі не роблять людину кращою чи гіршою у абсолютному сенсі, одначе визначають її природу і відповідні їй межі компетентності.
Сама по собі дискримінація — це невід'ємна засада життя Церкви, світського суспільства, окремої людини. Навіть ті, що фанатично кричать про необхідність боротьби з дискримінацією, на практиці дуже часто дискримінують. Без дискримінації у сутнісному значенні цього слова людське життя перетворилося б на божевілля.
Говорячи про потребу недискримінації, християни часто говорять про недопустимість саме несправедливої дискримінації. Однак осуджувати несправедливість можна і без використання слова “дискримінація”. А от надужиття цим словом породжує проблемну ситуацію, коли справедливість як головний критерій оцінки опускається, натомість на перше місце виходить дискримінація. За таких умов легко перейти від осудження несправедливої дискримінації до осудження дискримінації цілком справедливої. Можна знайти дійсно несправедливі випадки дискримінації за етнічною ознакою, і їх варто осуджувати. Але сьогодні частіше зустрічаються випадки, коли осудження дискримінації за етнічною ознакою спрямоване на виправдання мігрантського вторгнення до Європи. Таким чином гасло недискримінації ставиться на службу аморальній політичній цілі — знищенню європейських народів.
Гасло недискримінації небезпечне у площині не лише світського суспільства, але й Церкви та її вчення. Скажімо, якщо дискримінація як така — це справді щось погане, то чому жінки мають бути дискримінованими і не допускатися до священства?
Досить складною є ситуація з поняттям прав людини. Воно ввійшло до документів соціальної доктрини Церкви півстоліття тому і сьогодні сприймається багатьма католиками як щось самоочевидне. Ба більше, існують підстави говорити, що поняття прав людини органічно випливає з християнської інтелектуальної традиції. Одначе так само, як сьогодні багато-хто розглядає права людини як щось цілком згідне з християнством, якихось сто чи двісті років тому поняття прав людини в цілому чи окремі права та свободи розглядалися як новий виклик, спрямований проти істинної віри.
Прийнявши за часів Папи Івана XXIII та Другого Ватиканського собору сам термін “права людини”, Церква спробувала за його допомогою передати свої традиційні антропологічні та етичні уявлення, тобто за допомогою нейтральної чи навіть позитивної форми передати цілком ортодоксальний зміст. Зрозуміло, що інтенції Івана XXIII чи Павла VI були кардинально відмінними, наприклад, від сучасних намагань під вивіскою прав людини просувати ідеологію ЛГБТ. Але проблема в тому, що поняття прав людини може розумітися по-різному.
З християнської точки зору це поняття може бути виправданим, якщо розуміти його у ширшому контексті об'єктивного онтологічного порядку — складного й ієрархічно організованого. В межах такого порядку людина має не лише права, але й обов'язки (перед ближнім, громадою, суспільством, Богом). Зрозуміла річ, реалізація індивідуальних прав у такому випадку не може підривати базових моральних норм чи суперечити благу спільноти. В межах парадигми лібералізму ситуація зовсім інша. Ця парадигма глибоко суб'єктивістська. В її центрі стоїть індивід як онтологічна точка відліку. Про визнання об'єктивного порядку речей тут не може йти мова. Таким чином вимальовується хибна онтологічна і антропологічна перспектива, а ця перспектива відкриває шлях для деструктивного розуміння прав людини.
Суто теоретично, вкладаючи у поняття прав людини свій зміст, Церква робить правильно — несе людству власне вчення, говорячи сучасною мовою. Але на практиці такий підхід має кілька негативних наслідків. По-перше, сьогодні панує саме ліберальне розуміння прав людини. Говорячи про права людини, Церква не стільки розкриває власне вчення, скільки ллє воду на млин лібералізму, оскільки легітимізує термінологію, у розшифруванні якої лібералізм має перевагу. По-друге, загал християн стає жертвою гібридизації християнського і лібералістичного розуміння прав людини, а це сприяє подальшій антропоцентричній ерозії християнської релігії. Богові залишається все менше місця; Його місце займає людина, котра хибно розуміє саму себе. По-третє, не вміючи розрізнити властиво християнський і лібералістичний підходи, значне число християн починає підтримувати деструктивні ідеї, що прикриваються правами людини.
Специфіка понять “толерантність”, “недискримінація”, “права людини” тощо у тому, що за їхньою допомогою справді можна виразити ортодоксальний християнський зміст, але цей зміст можна виразити і без них. Жодне з цих понять не було необхідним, аби протягом двох тисяч років говорити істину про Бога, людину, любов. Декалог і дві заповіді любові є в рази надійнішим орієнтиром, аніж ті чи інші переліки прав людини. Поняття, що є співзвучними лібералістичним ідеологемам, можна використовувати просто як технічний засіб. Але практика показала, що такий підхід хибний. Хаос, у якому існує сучасне людство, не можна перекричати, використовуючи ті звуки, котрі складають цей хаос. Від спроб такого перекрикування хаос лише міцніє. Християни повинні знайти сміливість говорити власною мовою. Навіть якщо це не допоможе перекричати хаос, голос істини почують принаймні одиниці.
Джерело: http://catholicnews.org.ua
Запрошуємо на нашу Facebook-сторінку!
Ви вже поставили like?
Якщо ви помітили помилку в тексті, виділіть її та натискаючи Ctrl+Enter


Додати коментар
Або водите через соціальні мережі
Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий

Запрошуємо на нашу Facebook-сторінку!
Ви вже поставили like?
Читають Коментують
8 грудня з 12-ї до 13-ї – Година ласк
26 954
З усією впевненістю хочу сказати лише одне: «Розлучення – це ворота до пекла»
24 887
Притча про жінку, яка дуже переживала за свою дитину
19 872
Молитвою і постом Бог може зупинити і зло безпліддя
18 532
Не можеш зрозуміти який Божий план для твого життя? Постав собі 5 запитань
7 391
7 помилок, які ми чинимо з любові до дітей
7 375
Послання Богородиці, Цариці миру, через візіонерку Мір’яну Драгічевич-Солдо, 2 грудня 2017 р.
7 042
Як я робила аборт
5 753
“Постіть серцем”: Піст і вдячність
5 196
15 діл милосердя, про які ми часто забуваємо
4 644
Як молитва на вервиці змінювала хід історії: найцікавіше
4 203
"До одного святого привели одержиму бісом і зцілення було можливим, якщо святий візьме на себе цю одержимість, і він взяв", - отець Петро Лопатинський
3 957
Глава УГКЦ: «Той, хто думає, що у своєму житті що-небудь здобув сам, є немудрий»
3 804
5 практик, що відчиняють двері твого дому для диявола
3 773
ЯК БРАТИ УЧАСТЬ У ЛІТУРГІЇ?
3 301
Що не так з братом Ілією з Кальві, або чи все гаразд з нашою вірою? - Блог Сергія ІВАНИЦЬКОГО
3
Свята Маргарита Шотландська, вдова
2
10 глибоких християнських фільмів, заснованих на реальних подіях
2
Чи третя година ночі насправді "година диявола"?
2
Люди працюють щонеділі і у святкові дні, і на них сипляться біди
2
"Батюшка! Обвінчайте нас, ми вже два тижні живемо разом, познайомилися на дискотеці. Більше не хочемо жити в гріху. Якщо ви нас не обвінчаєте, то будете мати гріх!" Я пінками вигнав їх аж на вулицю Соборну через сходи храму..." - отець Юстин РУСИН
2
"Марші ЛГБТ можуть знищити Україну! Я б не хотів, щоб ми продали Україну за безвіз" - владика Ян Собіло
2
Як встигати виконувати 90% роботи до обіду: 16 порад
1
Я зрозумів, що вервиця є найсильнішою зброєю проти всякого зла в цьому світі
1
Вся правда про чистилище
1
МОЛИТВИ ЗА ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ
1
Зарваницька чудотворна ікона об’єднує тисячі українських заробітчан Італії у молитві за Україну
1
Легендарний екзорцист: "Одного разу диявол сказав: «Не кричи, бо я оглухну»."
1
Свята Фаустина, монахиня
1
Чи дійсно існує пекло?
1
 
Третина релігійних євреїв США – християни
За 100 років кількість православних християн у світі більш ніж подвоїлася
Католиків стало більше на 12,5 мільйона
В Ірані все більше молодих людей приймають Христа
У католицькій Церкві підрахували, скільки мирян припадає на одного священика
Краще за тиждень
Мультимедія
Свідчення про прощення Іммакюле Ілібагіци, котра пережила геноцид в Руанді
«Відкрита Церква. Діалоги» про Церкву в час війни
У Сумах відкрили Меморіальний Хрест "Пам`ять Нації
«Україна вистояла!» - Глава УГКЦ про найважливіше у 2017 році
Запрацювала Фабрика Святого Миколая!