Слово твоє - світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці (Пс 119,105)
» » Девід Еберхард: Життя батьків не повинно обертатися навколо дитини
Всі новини

Девід Еберхард: Життя батьків не повинно обертатися навколо дитини



У той час коли багато традиційних правил виховання сучасними батьками дітей ставляться під сумнів і відкидаються, ми можемо спостерігати і зворотну сторону цього процесу – втрата батьківського авторитету. У спробі стати дітям тільки другом батьки перестають виконувати свої першочергові завдання – направляти, оберігати і встановлювати правила. А для цього вони повинні бути в сім’ї головними, і з їх вимогами і умовами діти повинні рахуватися.

Девід Еберхард – автор книги “Діти при владі. Жахливі плоди ліберального виховання “- переконаний, що сім’я не може бути демократичним інститутом, а ліберальне виховання, засноване на опіканні і страху заподіяти дитині психологічну травму, не готує дітей до реального життя. Це загрожує тим, що діти ростуть моторошно невихованими, але в дорослому віці часто пасують при найменших труднощах.

Шведський психіатр, автор книг Девід Еберхард каже, що ліберальне виховання шкодить і дітям, і батькам. Жаннетт Отто розмовляє з ним в Стокгольмі.


Девід Еберхард прийняв мене для інтерв’ю в своїй квартирі в центрі Стокгольма. Щебече хвилястий папужка, діти ще в школі і дитсадку. Девід дістає з книжкової шафи чотири написані ним книги. Його улюблені теми – виховання, прагнення суспільства до захищеності і божевілля дорослих на безпеці. У шведському виданні його нової книги знятий його син в жилеті з світловідбивної тканини, касці, пристебнутий в дитячому автомобільному сидінні. Для розмови він прийшов прямо зі своєї клініки. Він – провідний психіатр в колективі зі 150 співробітників, його третя дружина – медсестра.

Коли Ви в останній раз були зі своїми дітьми в ресторані?

Зовсім недавно. Чому ви питаєте?

Тому що власники закладів в Стокгольмі ситі по горло дітьми, які не вміють себе поводити. Одне кафе навіть заборонило вхід для сімей [з дітьми].

Я прекрасно розумію, про що йде мова. Завжди знаходяться діти, які кричать, проливають напої, носяться по приміщенню або при температурі мінус п’ять градусів відкривають вхідні двері навстіж. Батьки сидять поруч, і навіть не думають втручатися.

Чому тоді дітей, не заспокоюють інші?

На це ніхто не наважується. Батькам дуже неприємно, коли критикують їх дітей. Раніше наше суспільство було суспільством дорослих людей. Були єдині цінності щодо питань виховання. Якщо дитина поводилася непристойно, до нього підходили і говорили: припини! Такої узгодженості більше немає. Ми, дорослі, тепер відповідаємо не один за одного, а лише за своїх дітей.

Ваша нова книга «Діти при владі» через кілька тижнів виходить на німецькій мові. У ній Ви стверджуєте, що ліберальне виховання як метод провалилося. Чому?

Тому що батьки більше не поводяться як відповідальні дорослі. Вони вважають, що повинні бути кращими друзями своїх дітей. Вони ставлять себе на один щабель з дітьми, не наважуючись перечити їм і встановлювати межі. Вони більше не приймають ніяких рішень, а хочуть бути такими ж крутими, просунутими бунтарями, як їхні діти. Тепер наше суспільство складається тільки з одних тінейджерів.

Ви дійсно вважаєте, що і німецькі батьки дозволяють своїм дітям диктувати собі, куди їхати у відпустку, чим харчуватися і що дивитися по телевізору?

Багато хто впізнає собе в цьому портреті. Батьки неохоче виносять назовні свої проблеми з вихованням. Вони кажуть: у нас все в порядку, це не про нас! Проте, їх постійно гризе совість, тому що вони вважають, що багато речей роблять неправильно. Вони приходять втомлені ввечері з роботи, і готують те, що подобається дитині, тому що не хочуть вступати в дискусії. Вони дозволяють йому сидіти за телевізором довше обумовленого часу, щоб побути в спокої. Вони проводять свою відпустку там, де діти будуть зайняті, хоча без дітей ноги б їх там ніколи не було. Я не кажу, що це неправильно. Я кажу лише, що життя батьків не повинне обертатися лише навколо дитини. Немає ніяких наукових доказів того, що це якось позитивно впливає на майбутнє дітей, що вони стають більш успішними або безтурботними в дорослому житті.

Ви самі маєте шістьох дітей. Хто встановлює правила в сім’ї?

Я.

І немає ніяких демократичних сімейних структур?

Я не знаходжу, що сім’я взагалі повинна бути демократичним інститутом. Відносини між дорослими і дітьми завжди асиметричні. Це відносини майстра і учня. Один вчить, інший слухає. Батьки можуть краще оцінювати обставини, тому що у них більше досвіду, вони більше знають. Вони і повинні встановлювати правила.

Як Вам вдається посеред ліберального шведського суспільства виховувати власних дітей в строгості і авторитарній манері?

Я не можу надто відрізнятися від інших батьків, інакше у моїх дітей будуть неприємності. Та й войовничий авторитаризм мені б не дозволили.

Тобто Ви повинні тримати себе в руках?

Та ну. (сміється). Мої читачі думають, що я хочу повернення до військового виховання, назад до тілесних покарань. Я ніколи не писав подібного. Я ніколи не бив дітей.

Звідки береться страх заподіяти дитині шкоду вихованням і строгістю?

У мене таке враження, що батьки цим зобов’язані фахівцям.

… тобто людям на кшталт Вас?

Я говорю батькам, що вони не повинні читати занадто багато різних порадників.

Тільки лише Вашу книгу, цього достатньо.

Мене можна дорікнути в цьому. Але, наприклад, Джон Боулбі, теорія прихильності якого вважається не викликає сумнівів, часто інтерпретується фахівцями занадто вільно. Це призводить до того, що батьки думають, що нашкодять дітям, якщо занадто рано віддадуть їх у ясла, де ті будуть проводити більше часу з вихователькою, ніж з матір’ю. Але мені не доводилося бачити ще жодної дитини, яка була би більше прив’язаний до виховательки, ніж до матері.

Датчанин Йеспер Йуул збирає в Німеччині цілі зали на свої доповіді про автентичне та партнерське поводження з дитиною.

Ох, якби я захотів, то скоро було б також і зі мною!

Як Ви пояснюєте успіх Йуула?

Він з’явився в потрібний момент і попрямував прямо в цей виховний вакуум. Авторитарного виховання вже не хоче ніхто, так само як і аналога «невидимої руки ринку», яка сама виховає дитину. Власних батьків не хоче слухати ніхто, а покладатися лише на інтуїцію здається занадто легковажним. Йеспер Йуул говорить дуже прості речі. Інші – розумні, інші не дуже. Його перша книга «Компетентна дитина» обійшлася без єдиної рекомендації, батькам це було байдуже. І раптом всі заговорили про те, що дитину не можна не тільки карати, а й хвалити.

Не можна хвалити?

Так, і таке говорить не тільки Йуул. Якщо моя дочка хоче показати мені свій малюнок, то максимум, що я можу, так це сказати: “О, малюнок! Як цікаво! Ти стала щасливою, малюючи картинку?”. Але це ж неправильна комунікація, я не такий, чому я повинен прикидатися? Батьки повинні точно підбирати кожне слово, перш ніж вимовляти його дитині. Аби тільки не присоромити її, не позбавити впевненості в собі або піддати гніту конкуренції. Проблема з експертами в їх моралізуванні. Вони кажуть батькам, що робити, а що ні. Батьки в пошуках орієнтирів вбирають догми і ідеології, від яких не так то просто потім позбутися.

Еберхард жорстко судить про фахівців в області виховання, хоча і не говорить, що батьки не можуть щось почерпнути у них. Експертні знання занадто часто ґрунтуються на власних поглядах і здоровому глузді, тобто речі, які батьки можуть осягнути самі. Важливим є те, що у власному будинку ніхто не може бути експертом.

Німецькі батьки мріють про Бюллербю або Леннеберги.

Та й шведи все ще закохані до нестями в історії Астрід Ліндгрен і всі ці ідилічні картини. Але подумайте над тим, як виросли діти в цих книгах. Вони цілий день бродять туди-сюди, без нагляду, без шоломів і капелюхів від сонця. Міхель прив’язав свою маленьку сестричку Іду на верхівці флагштока. А Лотта з вулиці Крахмахер каталася з братами-сестрами на даху Фольксвагена- «жука». Тепер це все стало абсолютно немислимо. Сьогодні батьки і відомство у справах неповнолітніх взаємно інформують один одного. У дитячому садку мого сина всі діти повинні носити шоломи вже при катанні на санках!

Що поганого в бажанні захищати дітей?

Надмірна опіка. Якщо ми хочемо отримати компетентну дитину, то їй потрібно дозволити ходити в школу самостійно. У віці шести років дитина вже здатна до цього, навіть в місті з інтенсивним рухом транспорту. Батьки не допускають цього, але в той же час пропонують дитині приймати рішення або обговорювати кожне питання нарівні з дорослими. Багато дорослих діють суперечливо, абсолютно не розуміючи, щ просуває в розвитку, а що є зайвим вантажем.

Які це має наслідки?

Ми погано готуємо дітей до дорослого життя, обдурюючи їх, що з ними ніколи не трапиться щось погане, що ми завжди існуємо для них, що вони – пуп землі. У своїй психіатричній клініці я зустрічаюся з молодими людьми, які прийшли до мене тому, що, наприклад, з ними розлучилася подруга через смерть собаки.

«Щось не так» – такий частий експертний висновок Еберхарда в практичній роботі. Батьки шукали медичні відповіді на свою безпорадність. І діагноз – синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, вони сприйняли з полегшенням, бо отримали пояснення поведінки дитини, і могли далі вже не звинувачувати самих себе. Батьки дивуються тому, що їхні діти втомлені, роздратовані, гіперактивні, але їм не приходить в голову думка відправити чадо спати раніше або заборонити тінейджеру півночі стирчати перед комп’ютером. Еберхард не скупиться на критику.

Німеччина вже давно орієнтується на Швецію в справі турботи про дітей і рівноправність. А тепер скажіть: припиніть же, нарешті, йти за нами!

Тому що ми перегнули палицю. Ми вже не контролюємо лібералізацію, а тема рівноправності стала однією з громадських догм. Всі ми віддаємо дітей в ясла вже у віці одного року. Далі, матері та батьки працюють по можливості рівноправно, по можливості однаково багато, по можливості на рівноцінних позиціях. Ніхто не повинен бути у когось в хвості. Робота – єдиний шлях, щоб стати людиною. Батьківство саме по собі вже не цінність. Батьки відразу повинні вирішувати, хто залишається вдома з дитиною і як довго, а хто продовжує працювати.

Дзвонить телефон, це його дружина. Він повинен розвісити випрану білизну. Постільна білизна молодшого сина має висохнути до вечора. Він перериває інтерв’ю, щоб залагодити домашні справи.

А що, якщо жінка вирішить довше залишитися вдома?

Цього собі не може дозволити вже жодна жінка. Звинувачення буде надмірним. Вона перетвориться в реакційну, старомодну зрадницю своєї статі.

«Хен», особовий займенник середнього роду, став офіційним в шведському лексиконі. Тим самим повинні уникати говорити про дитину «він» чи «вона».

Це жорстоке поводження з дітьми, на щастя, практикується поки лише в декількох дитячих установах. Ця зрівнялівка ігнорує всі наукові знання про біологічний розвиток дітей. У нас колосальна проблема з юнаками підліткового віку (тінейджерами). Вони вже не справляються самостійно зі шкільними справами, тому що з ними більше не звертаються, як з хлопчиками.

Тому шведські школи так впали в порівнянні з міжнародним рівнем?

Не тільки з цієї причини. Проблема і в наших вчителів. Їх авторитет нікчемний. Діти не вважають за потрібне слухатися їх, раз не слухаються і власних батьків. Як наслідок, падіння результатів. Згідно з дослідженням Pisa шведські школярі лідирують за частиною прогулів уроків, образ вчителів і вандалізму. І не забудьте: по частині самовпевненості!

Характерно для дітей, які постійно перебувають в центрі турботи і уваги.

Так, і ці діти- «пупи землі» стають потім дорослими, і приходять, наприклад, на шведське телевізійне шоу «Ідол». Там шукають співочі таланти, які завтра стануть суперзірками. І ось вони приходять туди, і взагалі не можуть співати. Але вони навіть не знають цього. Журі, оговтавшись від подиву, запитує: тобі що, ніхто ніколи не говорив, що ти не вмієш співати?

Його батьки були дуже боязкі?

Вони не хотіли травмувати бідне дитя. Так і виростають зухвалі паршивці, що йдуть в світ з абсолютно перекрученою картиною про власні здібності. Фокусування тільки на дитину – не найкращий метод виховання в світі. Якби це було так, наші діти любили б нас більше, ніж хто-небудь де-небудь кого-небудь в світі. Але це не так. Як тільки ми старіємо і дряхнемо, вони здають нас в будинок для людей похилого віку. В інших країнах сім’ї живуть разом, тому що батьки і в літньому віці ще цінуються.

Блискавка
Запрошуємо на нашу Facebook-сторінку!
Ви вже поставили like?
Якщо ви помітили помилку в тексті, виділіть її та натискаючи Ctrl+Enter


Додати коментар
Або водите через соціальні мережі
Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий

Запрошуємо на нашу Facebook-сторінку!
Ви вже поставили like?
Читають Коментують
Що не так з братом Ілією з Кальві, або чи все гаразд з нашою вірою? - Блог Сергія ІВАНИЦЬКОГО
3
10 глибоких християнських фільмів, заснованих на реальних подіях
2
Чи третя година ночі насправді "година диявола"?
2
Люди працюють щонеділі і у святкові дні, і на них сипляться біди
2
"Батюшка! Обвінчайте нас, ми вже два тижні живемо разом, познайомилися на дискотеці. Більше не хочемо жити в гріху. Якщо ви нас не обвінчаєте, то будете мати гріх!" Я пінками вигнав їх аж на вулицю Соборну через сходи храму..." - отець Юстин РУСИН
2
"Марші ЛГБТ можуть знищити Україну! Я б не хотів, щоб ми продали Україну за безвіз" - владика Ян Собіло
2
МОЛИТВИ ЗА ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ
1
Зарваницька чудотворна ікона об’єднує тисячі українських заробітчан Італії у молитві за Україну
1
Легендарний екзорцист: "Одного разу диявол сказав: «Не кричи, бо я оглухну»."
1
Свята Фаустина, монахиня
1
Чи дійсно існує пекло?
1
5 ознак того, що ваша мрія угодна Богові
1
Отець Ян БІЛЕЦЬКИЙ: "Магія – це не ліки від хвороб та проблем!"
1
Молитва виправляє все
1
ВОРОЖКИ, ЕКСТРАСЕНСИ ТА ЦЕРКВА
1
 
За 100 років кількість православних християн у світі більш ніж подвоїлася
Католиків стало більше на 12,5 мільйона
В Ірані все більше молодих людей приймають Христа
У католицькій Церкві підрахували, скільки мирян припадає на одного священика
Пряму трансляцію з Меджугор'я 4 серпня подивилися 780 тисяч людей
Краще за тиждень
Мультимедія
«Справа для Христа» – а як Ти відповіси на великі запитання? Ітерв’ю зі сценаристом фільму
"Радіємо тепер, що сьогодні Народження Христа єднає всі родини" , - архиєпископ Мечислав Мокшицький
Християнська міжконфесійна місія тюремного служіння провела виїзне засідання у Вінниці
Дитини не буде. Хай би ви навіть лікувалися сорок років
Єпископ Антал Шпані: За прикладом святого Мартина дозволити Божій благодаті змінювати наше життя