Слово твоє - світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці (Пс 119,105)
» » Католики, лютерани й п’ятсотліття Реформації. Чи варто святкувати розкол?
Всі новини

Католики, лютерани й п’ятсотліття Реформації. Чи варто святкувати розкол?


Спільна участь християнських Церков у відзначенні п’ятсотої річниці Реформації має характер покутного вшанування і повинна становити поштовх до іспиту совісті для кожної зі сторін. Не варто ототожнювати його з радісним і безтурботним святкуванням.

Диспут на тему, чи Церкви (а особливо Католицька Церква) повинні разом з протестантськими спільнотами відзначати річницю другого за значенням після подій 1054 року розколу у християнському світі – проголошення Мартіном Лютером 95 тез на дверях кафедри у Віттенбурзі, яке водночас розпочало реформаційний рух – триває вже довгий період.

Рік Реформації, що завершується, відбувався під знаменням таких важливих подій, як візит папи Франциска до Швеції та підписання представниками католицької Церкви й Світової Лютеранської Федерації спільної декларації. Здається, що нагадування найважливіших засад цих документів, як і заяв представників католицької Церкви й лютеранської спільноти, проголошених впродовж останніх років, допоможе зрозуміти й відповісти на запитання, як власне треба розуміти відзначення річниці Реформації.

Що кажуть противники спільного відзначення Року Реформації
Для початку звернімо увагу на критику спільної участі різних Церков у подіях Року Реформації. Аргумент, який висувають його противники, полягає у певному абсурді святкування чи відзначення річниці події, котра своїми далекосяжними наслідками призвела до чергового поділу у християнстві.

Це більш-менш нагадує ситуацію, коли багаторічне подружжя раптово розлучилося, а через роки почало святкувати річницю розлучення або коли зжита родина почала б урочисто відзначати день, коли кілька її членів на довго розірвало стосунки з іншими родичами.

Залишаючись у площині логіки, ми можемо вважати цей аргумент за доцільний – події, які є певною болісною і постійно незабутньою раною, складно святкувати із шампанським, конфетті та удаваними посмішками. Якщо мій давній приятель колись мене відкинув, а наші стосунки досі не повернулися до колишньої згоди, то який зміст має спільне відзначення річниці нашої суперечки? – запитає більшість.

Ще одним аргументом є закид, що спільною участю у відзначенні річниці обидві сторони відмовляються від власної ідентичності. Адже вона ґрунтується великою мірою на подіях кількох сотень років чи реакції на їхній перебіг та наслідки.

На думку критиків, спільне відзначення таких річниць радше сприяє релятивізації правди, вимагаючи від учасників замовчувати складні події минулого й зосередитися на дрібних й незначних контактах ввічливого й дипломатичного характеру.

«Святкування» Року Реформації?

Щоби дати відповідь на вище зазначені закиди, для початку варто було б звернути увагу на те, що багато критиків спільної участі християн різних конфесій у відзначенні Року Реформації використовують в описі тих подій термін «святкування». Однак він не точний і не доцільний, як теж помилково висвітлювати зміст того, з чим маємо справу.

На церковному ґрунті поняття «свято» виводять прямо від «святий» – воно означає віддати честь Божим особам, постатям, зарахованим до лику святих, або подіям, що мають велике значення в історії спасіння. Свято – це надзвичайний день, він відрізняється від буднів, у цей день ми повинні виконувати дещо інші дії, ніж ті, які ми виконуємо у звичайні дні. У свою чергу у цивільному житті святкування – це певного роду відпочинок, радісна й безтурботна забава, поєднана з релаксацією та відновленням наших сил.

У випадку подій Року Реформації складно стверджувати, що участь у них представників чи ієрархів інших християнських Церков має характер дійсного, радісного й безтурботного «святкування».

Це швидше спільна присутність, як складання вінків і зустріч під пам’ятником, що увіковічнює важливі, хоча й по-різному оцінювані з перспективи часу історичні події.

Спільний іспит совісті католиків та лютеранів

Такого роду інтуїції підтверджує минулорічний лист «Поєднані в надії», який підписали ксьондз Мартін Юнґ зі Світової Лютеранської Федерації та кардинал Курт Кох, голова Папської Ради щодо Підтримки Єдності Християн.

Автори посилаються прямо на закид про «святкування розлучення» і вказують, що присутність надалі розділених християн на відзначенні Року Реформації це різновид спільного увіковічення та роздумів над гріхами, які вчинили наші предки.

Ми не можемо змінити минулого, але можемо спільно з пошаною ставитися до точки зору іншого, здійснити іспит совісті над власною недбалістю так, щоб запобігти схожим подіям у майбутньому. Провина за розкол спільноти – хоча дискусія про її ступінь зазвичай складна й виснажлива (найлегше бачити й таврувати гріхи ближнього, найважче – свої власні!) – найчастіше стосується обох сторін.

У цьому контексті представники католицької Церкви вже багато років вказують, що незалежно від пізнішої послідовності подій, виступ Мартіна Лютера у 1517 році був у багатьох речах вмотивованою і навіть потрібною критикою стану Церкви на зламі Середньовіччя й Ренесансу.

Тут не йдеться тільки про найвідоміший зараз постулат Лютера: критика практики торгівлі помилуваннями, а також ослаблення літургічної свідомості вірних, незнання Святого Письма, спричиненого нестачею перекладу біблійних книг на національні мови, розпад морального життя служителів Церкви чи схильність Риму шістнадцятого століття до побудови політичної потужності.

Йоан Павло ІІ під час візиту у Німеччині 1980 року на зустрічі з представниками лютеранської спільноти ствердив, що тодішня Церква не достатньо вислухала постулати Лютера, й водночас попросив вибачення у протестантів за гріхи ненависті, які католики допускали у ставленні до них після розколу.

Іспит совісті здійснюють і самі лютерани, які все частіше визнають, що й вони допускали акти ненависті й агресії щодо католиків та інших християн, а частину явищ, які на початку самі сильно критикували – наприклад побудова Церквою політичної потужності, прийняли й «творчо» розвивали через побудову державних Церков й виключення вірних інших Церков (особливо католиків) з публічного життя.

Спільне оплакування ран
Важливим є також зміст спільної декларації, яку минулого року у шведському Лунді підписав Франциск і Світова Лютеранська Федерація. Її центральним твердженням здається роздум, що у п’ятсотліття інформації обидві сторони «оплакують перед Христом те, що колись спільно зранили видиму єдність Церкви».

У декларації абсолютно відкинуто усю ненависть і насилля, колишнє й теперішнє, особливо використане в ім’я Церкви, а також визнано, що як у минулі віки, так і тепер постійно існує спокуса використати віру у земних цілях, а саме до розпалу й підігріву політичних конфліктів.

Не зважаючи на постійні доктринальні різниці – особливо у питанні характеру й розвитку Церкви, сакраментів, культу Матері Божої і святих – спільна віра в Христа створює умови для спільного биття в груди й публічного визнання руйнівних гріхів, які призвели до розколу.

Спільне свідчення католиків і лютеранів

Христове підґрунтя, яке зберегли розділені Церкви, закликає й дає право на те, щоб незважаючи на розбіжності спільно засвідчити вірність двом найважливішим заповідям: любові до Бога та ближнього, а потім також – усього живого.

Отже ми не повинні святкувати й безтурботно веселитися з нагоди давнього розколу, а обійняти сьогодні своєю християнською турботою усіх, хто перебуває в потребі: безпритульних, бідних і відкинутих, а також біженців і прибульців.

Спільне вшанування подій та присутність представників різних Церков – це особливий знак для світу – без огляду на розбіжності, складну історію та тривалі непорозуміння християни можуть спільно діяти на користь світу, більш наповненого Божою присутністю. Така спільна присутність безперечно краща, ніж ізоляція, відчуження та болісна самотність, які з огляду на перспективу не можуть дати добрі плоди.

Такий стан справи зовсім не означає ані відмову Церков від своєї ідентичності, ані уникнення складних та гірких тем у взаєминах. У свою чергу ними віддавна зайняті у своєрідний спосіб, що не завжди приносить негайні й очевидні результати, фахові комісії теологів та істориків.

Однак завжди краще, коли залишаємося повернені один до одного і подаємо навзаєм руки, ніж коли стоїмо розвернені спинами і заховані за товстими мурами упередження та претензій – говорять нам представники Церков у п’ятсотліття сумного розколу.

Переклад:  Ольги Гайсенюк

Джерело: Aleteia
Запрошуємо на нашу Facebook-сторінку!
Ви вже поставили like?
Якщо ви помітили помилку в тексті, виділіть її та натискаючи Ctrl+Enter


Додати коментар
Або водите через соціальні мережі
Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий

Запрошуємо на нашу Facebook-сторінку!
Ви вже поставили like?
Читають Коментують
Що не так з братом Ілією з Кальві, або чи все гаразд з нашою вірою? - Блог Сергія ІВАНИЦЬКОГО
3
10 глибоких християнських фільмів, заснованих на реальних подіях
2
Чи третя година ночі насправді "година диявола"?
2
Люди працюють щонеділі і у святкові дні, і на них сипляться біди
2
"Батюшка! Обвінчайте нас, ми вже два тижні живемо разом, познайомилися на дискотеці. Більше не хочемо жити в гріху. Якщо ви нас не обвінчаєте, то будете мати гріх!" Я пінками вигнав їх аж на вулицю Соборну через сходи храму..." - отець Юстин РУСИН
2
"Марші ЛГБТ можуть знищити Україну! Я б не хотів, щоб ми продали Україну за безвіз" - владика Ян Собіло
2
МОЛИТВИ ЗА ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ
1
Зарваницька чудотворна ікона об’єднує тисячі українських заробітчан Італії у молитві за Україну
1
Легендарний екзорцист: "Одного разу диявол сказав: «Не кричи, бо я оглухну»."
1
Свята Фаустина, монахиня
1
Чи дійсно існує пекло?
1
5 ознак того, що ваша мрія угодна Богові
1
Отець Ян БІЛЕЦЬКИЙ: "Магія – це не ліки від хвороб та проблем!"
1
Молитва виправляє все
1
ВОРОЖКИ, ЕКСТРАСЕНСИ ТА ЦЕРКВА
1
 
За 100 років кількість православних християн у світі більш ніж подвоїлася
Католиків стало більше на 12,5 мільйона
В Ірані все більше молодих людей приймають Христа
У католицькій Церкві підрахували, скільки мирян припадає на одного священика
Пряму трансляцію з Меджугор'я 4 серпня подивилися 780 тисяч людей
Краще за тиждень
Мультимедія
"Радіємо тепер, що сьогодні Народження Христа єднає всі родини" , - архиєпископ Мечислав Мокшицький
Християнська міжконфесійна місія тюремного служіння провела виїзне засідання у Вінниці
Дитини не буде. Хай би ви навіть лікувалися сорок років
Єпископ Антал Шпані: За прикладом святого Мартина дозволити Божій благодаті змінювати наше життя
Гарячі обіди у церкві святого Миколая у м. Запоріжжі