Слово твоє - світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці (Пс 119,105)
» » » 1 вересня - святий Йосиф Каласанський
Всі новини

1 вересня - святий Йосиф Каласанський



1 вересня

Святий Йосиф Каласанський, засновник ордену, священик, настоятель нужденних дітей

Початок нового навчального року – важлива подія однаково для всіх. Для дітей і молоді, котрі розпочнуть або продовжать навчання. Батьків, які з надією та сподіваннями відводять своїх чад до школи. Бабусь і дідусів, які очікують, що онуки виростуть добрими людьми. Для вихователів та вчителів, працівників закладів, великим і святим покликанням яких є навчання дітей і молоді доброті, правді, красі, святості.

Саме тому першого дня вересня вартує пригадати великого вихователя, засновника ордену учителів піаристів, святого Йосифа Каласанського, хоча його спомин Церква згадує 25 серпня.

Йосиф де Каласанс, який виконував чудову виховну роботу, народився 1557 року, помер у 1648 році. Був рукоположений у сан священика у 1583 році. Пізніше поїхав до Риму і прожив там п’ять років у домі іспанського друга, кардинала Колонни. Часто прокидався опівночі, і ще до світанку відвідував сім найголовніших базилік Риму, що займало принаймні п’ять годин пішої ходьби. Був безкорисним другом бідних та хворих. Однак найбільше враження на нього справило вбоге становище убогих дітей, що повністю покинутими безхатченками тинялися вулицями Риму, стаючи на шлях злочинства. Святий розумів, що спасти дітей можна тільки шляхом освіти, але у той час це було надзвичайно дорогою справою. Яким чином можна вирішити проблему навчання бідних дітей? Це стало його головним питанням. Спершу святий звернувся до вчителів парафіяльних шкіл Риму, однак даремно, бо ні вони, ні ченці не відгукнулись по допомогу.
У цей момент Йосип зрозумів своє покликання: Бог чекає від нього, щоб він сам взявся за справу виховання бідної молоді. Помешкання йому надав дієцезійний священик Дон Антоніо Брендані при церкві Святої Доротеї, що знаходилась у найбідніших нетрях за рікою Тибр, запропонувавши йому дві кімнати і свою допомогу. До них приєднались ще два священики, тож восени 1597  року відкрилась перша у Європі безкоштовна школа. Вже через тиждень школа налічувала сотню учнів. Їх чисельність росла настільки швидко, що Йосифу доводилось залучати більше священиків. Через два роки вже винаймав будинок, покинувши свого гостинного дієцезійного священика. У новому будинку Йосиф разом з іншими вчителями жив у спільноті, був їхнім настоятелем та директором школи.

Заклад і самих себе утримували за рахунок пожертв вірян. Звідси походить назва «благочестивої школи». Через два роки кількість учнів досягла семиста. Одного разу Святий Йосиф Каласанський сам повісив шкільний дзвоник на подвір’ї. Але впав і зламав ногу. Ця новина привела до школи ще більше благодійників (ось, коли сумна подія повертається радістю!). Перелом зрісся невдало, і призвів до того, що поруч з болем Йосиф залишився кульгавим до кінця життя.

1611 року школу відвідувало вже тисяча учнів, серед них чимало євреїв. Йосиф підбадьорював їх записатись до навчання після того, як пообіцяв раввинам, що хлопців не відмовлятимуть від їхньої віри. Чисельність учнів зросла, тож довелось придбати ще більшу будівлю. Незабаром відкрились нові школи за межею Риму, більше того, невдовзі навіть у декількох країнах Європи. Їх називали і називають по сьогодні «благочестивим шкільним орденом», або ж інакше - орденом піаристів. Зауважмо, що у важку добу комунізму в Угорщині вони мали можливість продовжити свою діяльність.

Йосифа Каласанського спіткало багато нападів, йому довелось багато страждати і тілом, і духом. У своїх спогадах він пише: «Всім відомо, що навчання дітей, а особливо бідних, – настільки важлива і достойна визнання свята діяльність. Адже освіта допомагає наблизитись їм до досягнення вічного спасіння. Коли ми надаємо їм знання чи виховуємо духовності і навчаємо катехизи, то одночасно піклуємось про їх тілесний і духовний добробут. І в такий спосіб несемо ту ж службу, що і їхні ангели-охоронці».

Святий попереджав: «Молодь така ж, як пагін: легко повернути їхню душу туди, куди хочемо за нашими вподобаннями. Однак, якщо дозволимо, щоб вони загрубіли, добре знаємо, як важко буде їх прихилити, більше того, часом взагалі неможливо».

*1557, Перальта де ла Саль
+25 серпня 1648, Рим

"Життя святих"
Видавництво "Св. Геллерта", Будапешт
Автор: Іштван Катона,
єпископ помічник Егерської Дієцезії Римсько-католицької Церкви 

Переклад: Андрея Іштвані 

спеціально для Slovo.Today
Запрошуємо на нашу Facebook-сторінку!
Ви вже поставили like?
Якщо ви помітили помилку в тексті, виділіть її та натискаючи Ctrl+Enter


Додати коментар
Або водите через соціальні мережі

Запрошуємо на нашу Facebook-сторінку!
Ви вже поставили like?
XML error in File: http://palomnyk.org.ua/rss.xml

XML error: at line 0

 
Кожен сьомий християнин живе в країні з переслідуваннями
Цього року у світі вбили 25 священиків
«Допомога Церкві в потребі» здійснила у 2017 році 5357 проектів
Францисканський священик: число християн у Вифлеємі катастрофічно падає
На прощу до Зарваниці цьогоріч очікують до 100 тисяч паломників
Краще за тиждень
Мультимедія
Різдвяні рекламні ролики, що зворушують до сліз
Сестри-домініканки заспівають на Національній церемонії запалення Різдвяної ялинки в США
Як російськомовні молодики вимагали поховати бійця за ... язичницькими традиціями
5 нових християнських кінострічок для осінніх рефлексій
Завершилась велелюдна Успенська проща у Зарваниці